Галузевий державний архів Служби безпеки України спільно з Центром досліджень визвольного руху виклав у Електронному архіві документи КДБ, які засвідчують, що радянські спецслужби перешкоджали вшануванню пам'яті жертв нацизму, у тому числі у Бабиному Яру.

Як повідомляє прес-центр СБУ, 25 опублікованих документів свідчать про заходи радянської держбезпеки та МВС із боротьбі із сіонізмом та "єврейським екстремізмом" у 1966-1978 роках. До найбільших "провокаційних екстремістських акцій" належало вшанування євреїв, загиблих від рук нацистів у Бабиному Яру.

"Щороку напередодні річниці нацистських розстрілів у Бабиному Яру 29 вересня чекісти відзначали в своїх документах наміри так званих "єврейських екстремістів" вшанувати жертви Бабиного Яру, а значить, використати річницю трагедії "з провокаційною метою" для "антигромадських проявів". КДБ намагався всіляко перешкодити будь-яким поминальним акціям, які не вписувалися в комуністичну ідеологію", - зазначає директор архіву СБУ Андрій Когут.

Зокрема, у спеціальних повідомленнях на ім'я Першого секретаря ЦК КПУ голова КДБ доповідав про заплановані єврейські акції та заходи КДБ щодо їх оперативного супроводження та часто зриву і затримання учасників.

Так, у 1966 році кадебістам стало відомо, що 19 вересня на мітингу в Бабиному Яру виступали відомі письменники Віктор Некрасов, Борис Антоненко-Давидович та Іван Дзюба. При чому, керівник спецслужби в УРСР Віталій Нікітченко оцінював реакцію єврейської молоді на заклики боротися проти антисемітизму та скріплювати співпрацю між українським і єврейським народами як "націоналістичну".

А 29 вересня 1974 року загін радянських дружинників припинив спробу групи євреїв покласти до пам'ятного каменя в Бабиному Яру вінки, букети та синьо-білі стрічки з написами "Жертвам фашизму" та "Ми не забудемо. Євреї з Риги та Москви" й установити дві металеві зірки Давида. Усі предмети дружинники вилучили.

Спецслужби докладали чималих зусиль, аби виключити навіть найменшу можливість інформації про дійсний стан ушанування жертв Голокосту в УРСР просочитися за кордон. "З метою запобігання присутності іноземців у районі Бабиного Яру і збору ними тенденційної інформації через можливості "Інтуриста" було змінено час прибуття в Київ туристичної групи із США - членів "Асоціації адвокатів штату Колумбії" чисельністю 76 осіб, зранку 29 вересня достроково відправлено до Львова автопоїзд із австрійськими автотуристами, було взято під контроль низку інших іноземців", - йдеться в одному з документів.

Навіть написи на вінках на кшталт "Жертвам фашизму від народу Ізраїлю" та "Народ Ізраїлю живий" органи КДБ у своїх документах розцінювали як "провокаційні".

Через панівну в Радянському Союзі антиізраїльську політику та підтримку палестинських бойовиків органи держбезпеки не дозволяли скорботні акції в пам'ять про євреїв, що загинули внаслідок палестинських терористичних актів. 7 вересня 1972 року чекісти та міліціонери затримали біля пам'ятного каменя в Бабиному Яру учасників покладання вінків на пошану ізраїльських спортсменів - жертв теракту на Олімпіаді у Мюнхені.

А 18 травня 1974 року дружинники та міліціонери перешкодили євреям покласти вінки в пам'ять про 25 ізраїльтян, які загинули за три дні до того в ізраїльському Маалоті від рук палестинських терористів. Вінки учасникам акції довелося покладати на Лук'янівському кладовищі.

Переглянути колекцію документів про боротьбу КДБ із "єврейським екстремізмом" та сіонізмом у Бабиному Яру можна в Електронному архіві визвольного руху (avr.org.ua).

Довідка

Бабин Яр - урочище в північно-західній частині Києва, між районами Лук'янівка і Сирець.

Бабин Яр став всесвітньо відомий як місце масових розстрілів цивільного населення, що здійснювалися німецькими окупаційними військами в 1941 році. Нині на території Бабиного Яру встановлено кілька пам'ятників і меморіальних комплексів жертвам Голокосту.

Офіційним же днем пам'яті жертв Бабиного Яру вважається 29 вересня. Напередодні цього дня в 1941 році на вулицях Києва з'явився наказ: "Всі жиди міста Києва і його околиць повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на кут Мельникової і Доктерівської вулиць (біля кладовища). Узяти з собою документи, гроші і цінні речі, а також теплий одяг, білизну та ін. Хто з жидів не виконає цього розпорядження і буде знайдений у іншому місці буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені жидами квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний", - мовилося в ньому.

За два дні 29-30 вересня 1941 року зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля (що входила до складу айнзатцгрупи З під командуванням д-ра Раше) за участю частин вермахту (6-ї армії) розстріляли в цьому яру 33 771 особу - майже все єврейське населення Києва. Подальші розстріли євреїв пройшли 1, 2, 8 і 11 жовтня 1941-го, за цей час було розстріляно приблизно 17 тисяч євреїв.

Масові страти тривали аж до відходу німців з Києва. 10 січня 1942 року було розстріляно близько 100 матросів Дніпровського загону Пінської військової флотилії. Також, у 1941-1943 рр. у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН(М) (під проводом полковника Андрія Мельника), з-поміж них - українську поетесу Олену Телігу та її чоловіка, у якого була можливість врятуватися, та він вважав за краще залишитися з дружиною і колегами по редакції "Українського слова" (редактор Іван Рогач).

Крім того, Бабин Яр став місцем розстрілу п'яти циганських таборів. За різними підрахунками, в Бабиному Яру в 1941-1943 було розстріляно від 70 тис. до 200 тис. осіб. Євреї-в'язні, яких нацисти змусили спалювати тіла в 1943 році, говорили про 70-120 тисяч.