Державна мова для меншин: як Латвія реформувала освіту та допомогла Києву в суперечці з Угорщиною.

Латвія посилює присутність державної мови у школах. Вже за декілька років викладання в останніх класах буде можливе лише латиською. Так само й складання шкільних іспитів державною мовою стане безальтернативним (зараз частину іспитів можна складати мовами меншин).

Дане рішення призвело до чергових протестів мешканців Латвії російського походження та обурення РФ.

Торік схвалення Києвом схожої, навіть менш амбітної реформи викликало кризу в наших відносинах з Будапештом. Угорський уряд відтоді заявляє, що відхід від навчання мовами меншин порушує їхні права.

Саме тому латвійський досвід такий важливий для нас. По-перше, він дає нам аргументи у суперечці з Угорщиною, а по-друге, практичний досвід впровадження цих змін буде корисний Україні.

"Європейська правда" розібралася, що зміниться у латвійських школах та наскільки це відповідає міжнародному праву.

Реформа тривалістю в 20 років

На початку 1990-х освіта Латвії стикнулася з мовною проблемою. Через великий відсоток росіян тут паралельно працювали школи з освітою латиською та російською мовами, причому в останніх державною мовою мали викладатися лише два-три предмети. Цього явно бракувало для того, щоб говорити про двомовних випускників.

Вирішити цю проблему мав закон про шкільну освіту, схвалений у 1998 році. Закон передбачав стовідсоткове викладання державною мовою від 10-го класу (зараз у Латвії шкільне навчання триває 12 років).

Втім, ця норма так і не була реалізована. В першу чергу, через неготовність шкільної системи.

В якості компромісу у 2004 році схвалили зміни до цього закону, за якими у школах із викладанням мовами нацменшин 60% навчального курсу має викладатися латиською. При цьому на шкільному випускному іспиті учні отримують завдання латиською, проте можуть відповідати й іншою мовою - тією, якою навчалися.
"Тоді ми обрали модель, яка дала би позитивний поштовх і яку можна було б технічно реалізувати, зважаючи на те, що велика частина педагогів знала державну мову дуже погано", - згадує нинішній міністр освіти Карліс Шадурскіс в інтерв’ю Delfi TV. До речі, саме він був міністром освіти також у 2004 році, під час попередньої реформи.

Які наслідки мали ці кроки?

Попри половинчастість змін, в уряді впевнені, що вони дали позитивний результат.

Так, якщо у 1996 року лише 49% молодих представників національних меншин оцінювали свої знання державної мови як добрі або дуже добрі, то в 2015 році ця частка зросла до 77%.

Одночасно зростала кількість тих, хто зважувався здавати екзамени державною мовою. У 2015 році їх було аж 79%, за 4 роки до того - лише 60% (частину екзаменів складають лише латиською).

Уроки мовної фальсифікації

Втім, на думку Шадурскіса, підстав говорити про повний успіх немає.

20-22% випускників шкіл досі не володіють державною мовою на достатньому рівні, наголошує міністр, принагідно нагадуючи, що це робить їх легкою жертвою російської пропаганди.

На думку міністра освіти, попередня реформа "могла би бути ідеальною, якби не показуха".

"Нормативне регулювання, на жаль, дозволяє школам мухлювати. Наприклад, одна школа регулярно звільняє вчителів латиської мови, потім - пояснює низькі результати на іспитах з латиської відсутністю вчителя. Насправді ж там діти просто виховуються проти держави. Або інша ситуація: інспектор приходить до школи, де за документами той чи інший предмет вивчається білінгвально, а йому кажуть: саме сьогодні у нас урок російською мовою", - розповідає міністр.

Відповіддю уряду на таке "мухлювання" стала нова реформа.

Минулого року уряд Латвії вирішив посилити присутність державної мови у школах.

Відповідно до нових законодавчих змін, у початковій школі (1-6 класи) навчання здійснюється за трьома моделями (при цьому 50% предметів викладаються латиською мовою), на завершальному етапі основної освіти (7-9 класи) 80% навчального процесу забезпечується державною мовою. У середній школі (10-12 класи) - навчання йде тільки латиською мовою, за винятком предметів, пов'язаних з рідною мовою (рідна мова та література).

Частина змін набуде чинності з 2019/20 навчального року, зокрема, відсоток викладання державною мовою у старших класах зросте до 80%. А з 2021 року мовами нацменшин викладатимуться лише рідна мова, література, історія та культура.

Як і 15 років тому, нова освітня ініціатива викликала протести проросійських сил. Проти неї, зокрема, виступили Латвійська асоціація в підтримку шкіл з російською мовою викладання та євродепутат Тетяна Жданок - одна з найпослідовніших симпатиків Путіна в ЄС, яка неодноразово відвідувала анексований Крим.

Втім, масштаб нинішніх протестів вийшов незрівнянно меншим за попередній. Якщо протести 15-річної давнини були справді велелюдними, то у жовтні минулого року, коли дискусія щодо законодавчих змін була чи не найгострішою, на мітинги проти посилення латиської мови у школах часом виходило… під сотню протестувальників.

Такий низький рівень спротиву став доказом успішності освітніх реформ. Виходить, що це питання вже не видається "кінцем світу" для російськомовних латвійців.

А ще - проросійські сили Латвії зайняли у цьому конфлікті принципово різну позицію. Якщо численні проросійські організації вимагають скасування шкільної реформи, то "Єдінство" - провідна парламентська партія, що представляє інтереси етнічних росіян, запропонувала компромісний варіант - збільшення факультативних занять російською мовою, завдяки яким учні "отримають можливість наздогнати той матеріал, який вони, можливо, не зрозуміють при навчанні латиською".

В уряді таку пропозицію не підтримують, але й не відкидають.

За словами прем’єр-міністра Маріса Кучінскіса, пропозиція додати до навчального процесу консультації мовами меншин суперечить логіці реформи.

Втім, додає він, на першому етапі можливі й компроміси.

В уряді готові профінансувати додаткові консультації для учнів - у випадку, якщо навчання латиською буде складним. "Питання мови консультацій повинні вирішувати вчителі чи залучені до консультацій психологи. Загалом підхід до дітей повинен бути дуже людяним", - резюмує голова уряду.

І тим більше в уряді обіцяють не заощаджувати на перепідготовці вчителів. "На це кидають дуже багато коштів - можливість перевчитися буде у кожного", - обіцяє Кучінскіс.

Уроки для України

Старт новій реформі вже дано - цього тижня президент Латвії Раймонд Вейоніс вже підписав відповідні зміни до закону.

А отже, єдиним шансом для проросійської опозиції є подання скарги до Конституційного суду. Втім, у реалістичність скасування цих норм спостерігачі не вірять: "Нічого унікального зараз не робиться: у законі про освіту сказано, що поступовий перехід на державну мову мав розпочатися ще з 2004 року. Тим більше, Конституційний суд вже в 2005 році визнав, що ця норма відповідає конституції й нормам міжнародного права", - пояснює латиський омбудсмен Юріс Ясонс.

Звісно, додатково загострити ситуацію може РФ. Російське МЗС вже звинуватило Латвію у брутальному порушенні "міжнародних стандартів" та "погіршенні відносин між країнами".

"Схвалені націоналістичною більшістю латвійського Сейму поправки суперечать деклараціям керівництва цієї країни про відданість високим демократичним стандартам і цінностям, а також низці міжнародно-правових актів", - впевнені у відомстві Лаврова.

Понад те, у російській Держдумі вже прийняли спеціальну заяву щодо латвійського закону, вкотре погрожуючи Ризі обмеженнями у двосторонній торгівлі.

Та повернімося до нас.

Рішення Латвії провести реформу в частині мови освіти (а також успіх її перших етапів!) - на руку Києву. Адже для нас латвійська реформа буде і прикладом, і аргументом в суперечці щодо українського освітнього закону, проти якого виступає Угорщина.

Рига дієво спростовує ключовий аргумент Будапешта – ніби норми ЄС та міжнародне право не дозволяють звужувати права, вже надані національним меншинам. Угорська влада наполягає: якщо досі в Україні існувала можливість навчатися угорською мовою від дитячого садка до закінчення університету, то таке право має зберігатися для меншин довічно.

Приклад Латвії доводить: це не так.

В ЄС здавна існувала інша практика. Понад те, вона довела свою ефективність і не призвела до культурної асиміляції представників цієї меншини.

До слова - це доречно нагадати - точно такої думки дотримуються у Венеціанській комісії, де вже назвали вимогу Угорщини "штучною".

Зрештою, тепер у діалозі з угорцями можна буде зазначити: якщо український варіант реформи вам не до вподоби, Україна може взяти на озброєння передовий європейський досвід. Приміром, латвійський.

Юрій Панченко, Сергій Сидоренко,Європейська правда