"У всьому світі встановився непорушний принцип невтручання. Він захищає можновладців, хай що б ті чинили. Тож і виходить, що Башару Асаду, незважаючи на тортури, вбивства і пригнічення мас, дається імунітет, тому що дві держави паралізують Раду Безпеки своїм вето. Дарма що вони куди менше церемоняться зі своїми власними інтервенціями - згадайте Росію в Грузії чи Китай у Тибеті", - нарікає знаменитий французький публіцист і філософ Андре Глюксман у статті для Der Standart.

"У ході демократичного повстання в Ірані 2009 року, "арабської весни" 2011-го та вуличних походів у Москві взимку 2011-2012-го народ піднімається проти влади "шахраїв і брехунів", що ґрунтується на насильстві. Скрізь панує однакова воля до свободи, то ж заперечення всюдисущої і всемогутньою корупції. Хрещені батьки, паралізуючи ООН, мають на оці цілком певну мету: "завдання" Асада полягає в тому, щоб будь-якими засобами чинити опір світовій епідемії антидеспотичних повстань", - припускає автор статті.

"Європейці не мають рації, воліючи очікувати того, що все вирішиться без їхньої участі", - докоряє він. "Треба буде згадати іншу Європу, Європу Вацлава Гавела, яка за півстоліття піднялася з руїн... Коли на півдні Середземномор'я повстають громадяни, вони набувають енергію "оксамитової революції", що принесла свободу на схід", - пише філософ.

"Європі час згадати свою антитоталітарну основу і підтримати всі ті народи, що сьогодні гаряче прагнуть до тих зразків, які вона продемонструвала в минулому", - радить Глюксман. "Слід спокійно і виразно ствердити, що обидва великі держави, що своїм свавіллям допомагають вижити режимам насильства, топчуть ногами Всесвітню декларацію прав людини, а отже, й ООН, яка після жахів Другої світової війни проголосила її своїм найвищим принципом", - пише він.

Переклад InoPressa