У квітні Північна Корея відзначила 100-річчя свого засновника Кім Ір Сена. Був хоч і невдалий, але запуск першої північнокорейської ракети, пройшли пишний парад і концерти, на які вперше за багато років запросили зарубіжних журналістів. Українським журналістам з "Сегодня" вдалося в Сеулі зустрітися з громадянкою КНДР і дізнатися багато того, що зазвичай влада Півночі ховає за "залізною завісою".

Жінка кілька років тому втекла з КНДР, в Північній Кореї в неї залишилися рідні, з якими вдається тримати зв'язок за допомогою контрабандистів (мобільні громадянам Північної Кореї заборонено мати, як і авто). Жінка наважилася зустрітися з кореспондентами на умовах повної анонімності - вона боїться, що після публікації північнокорейська влада шукатиме її рідних.

"Після школи в мене не було можливості вчитися - треба було наглядати за сестричками і братиками, оскільки мама поїхала до Китаю на заробітки, а батько помер. Робота в селищі була, але за неї не платили... Жодне велике виробництво не працювало, і наскільки я знаю, не працює і зараз, оскільки все обладнання давно розкрадено і перепродано. Всі речі, всі продукти, вся техніка привозиться з Китаю. На початку 2000-х ситуація в КНДР була набагато гірша, ніж ви можете собі уявити. Якщо вдавалося щось заробити поїсти на день, це була удача… Зараз трохи легше дістати їжу, але все одно її не вистачає", - розповідає співрозмовниця видання.

Виникло питання, чому жителі КНДР не намагаються забезпечити себе за допомогою сільського господарства. Виявляється, мати город заборонено, можна тільки створити колгосп. А якщо дозвіл на посівні роботи є, то потрібно зберегти врожай від грабіжників.

"Якщо ти хоч одну ніч проспиш, то на ранок виявиш повністю пусте поле. Крадуть навіть нестиглі фрукти та овочі", - запевняє втікачка.

Більшість знайомих жінки заробляють на життя шляхом перепродажу товарів з Китаю або продажу краденого вугілля.

У той же час за дрібні крадіжки б'ють, а за великі, вчинені кілька разів, - розстрілюють.

"Я була свідком таких страт. У спеціально відведених місцях, зазвичай на березі річки, збирається натовп людей. Їм повідомляють, за що ця людина засуджена до вищої міри, і розстрілюють прямо на вулиці. Знаю, що розстрілювали за крадіжку швейної машинки, телевізора і велосипеда або ж шахрайство", - розповіла співрозмовниця видання.

У більшості населених пунктів немає електрики, а там, де воно проведено, світло дають у свята на пару годин.

"У нашому районі навіть не знали, що таке електрика. Воду ми брали з колодязя. У містах водопровід є, але гарячої води немає, і скупатися, як в Сеулі, у ванній дуже складно - воду доводиться гріти. У багатоквартирних будинках немає загального опалення, і кожен топить свою піч, якщо є гроші на вугілля", - продовжила жінка.

На питання, чому ж немає спроб повстання, вона відповіла, що навіть думка така не може з'явитися у її співвітчизників.

"Ми навіть не знали, що живемо в нестерпних умовах, бо не було з чим порівняти. Це зараз, перебуваючи в Сеулі, я можу сказати, що становище там - кричуще! Але на той момент всі ми вважали, що важко всій країні, що зараз просто такі часи, а за кордоном життя ще гірше. У корейців навіть не може з'явитися думка піти проти вождя. З самого дитинства, мало не з ясел, нам в голови вбивали, що Кім Чен Ір - наш батько, і, природно, його всі люблять і не можуть припустити, що ми голодуємо з вини нашого керівництва. Дійсно, не треба виганяти людей на мітинги, вони самі з радістю виходять, і по-справжньому всі були в жалобі, коли помер Кім Чен Ір", - заявила вона.

Ще одна причина, чому люди мовчать, - вони залякані.

"Ти можеш обговорити з сусідом або ще з кимось, наприклад, питання, навіщо нам ядерна зброя. Але якщо хтось дізнається про розмову, то співрозмовники просто зникнуть наступного дня. Тому люди не обговорюють те, що відбувається навіть з рідними", - розповіла втікачка.

За її словами, репресії торкнулися і її родини.

"Моя мама вважається зниклою без вісті в Китаї, і наша сім'я знаходиться під спостереженням. Якось взимку наш родич білив установу і зауважив: "Напевно, якийсь міністр приїжджає в наше місто, якщо зараз затіяли ремонт". Наступного дня його забрали, 4 дня питали: "Звідки ти дізнався секретну інформацію? Кому ти її передав?". Він повернувся додому, але з тих пір ми зрозуміли, що вголос абсолютно нічого не можна говорити", - наголосила вона.

Нагадаємо, що Кім Чен Ин став фактичним керівником країни наприкінці 2011 року після смерті його батька - попереднього голови КНДР Кім Чен Іра. Він помер 17 грудня минулого року в потягу від серцевого нападу, викликаного "крайньою перевтомою". Після цього новим лідером країни було оголошено його сина Кім Чен Ина. Раніше він вступив на посаду Верховного головнокомандувача Корейської народної армії.