Помер голова Спілки театральних діячів України, режисер театру і кіно, народний артист України Лесь Танюк.

Про це в п'ятницю, 18 березня, повідомив представник президента України у Верховній Раді, народний депутат від фракції "Блок Петра Порошенка" Степан Кубів.

"Зі смертю Леся Танюка 18 березня 2016 року втратив кожен, хто його знав – особисто або заочно", - написав він у своїй сторінці в Facebook.

"Більш як чверть століття Лесь Танюк очолював Всеукраїнське товариство "Меморіал" імені Василя Стуса, яке сам засновував ще до здобуття Україною державної незалежності", - написав парламентарій, який з 2015 року очолює "Меморіал".

"Лесь Танюк повертатиметься в Україну навесні з лелеками", - каже Кубів.

Президент України Петро Порошенко висловив співчуття рідним, близьким та колегам Леся Танюка.

Про це повідомляє прес-служба президента.

"Пішла з життя людина, яка стояла у витоків створення незалежної Української держави. Ми втратили митця, який віддавав усі свої сили і талант розвиткові національного театрального мистецтва, підтримці діячів театру. Лесь Степанович ревно захищав українську культуру та мову, багато зробив для повернення із забуття імен репресованих митців", - зазначив глава держави.

"Схиляю голову в жалобі і висловлюю сердечні співчуття. Світла пам’ять про прекрасну людину і великого патріота України назавжди залишиться у наших серцях", - додав Порошенко.

Поховають Танюка 22 березня на Байковому кладовищі в Києві, повідомили в Апараті Верховної Ради.

Прощання з Танюком проходитиме в Клубі Кабміну з 10.00.

Леонід Степанович Танюк народився 1938 року в селищі Жукин на Київщині. Режисер театру і кіно, професор Київського державного університету театру, кіно і телебачення ім. І.Карпенка-Карого, заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2008).

Колишній народний депутат України (I-V скликань), голова Національної спілки театральних діячів України (з 1992).

Танюк – автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва, збірок віршів "Сповідь" (1968); книг: "Марьян Крушельницкий" (рос. 1974, укр. 2007), "Хроніка опору" (1991), "Хто з'їв моє м'ясо?" (1994), "Монологи" (1994), "Як рубали фермерів під корінь" (1994), "Парастас" (1998), "Quo vadis, Україно?", "Кому закони не писані?", "Твори у 3-х томах. Слово. Театр. Життя"; упорядник і автор статей в книгах: "М.Куліш. Твори в 2-х т." (1990), "Лесь Курбас. Статті і спогади" (1987), "В'ячеслав Чорновіл. Пульс української незалежності" (2000); "Щоденники без купюр" у 60 томах (вийшло 37 томів); перекладач творів Шекспіра, Мольєра, Брехта, Піранделло, Апполлінера, роману Дж. Кері "Улюбленець слави", Ж.Кесселя "Лев", Г.Креґа "Про мистецтво театру" (1974) та інших.

Один з ініціаторів створення Антикомуністичного антиімперіалістичного фронту. Засновник і голова Всеукраїнського товариства "Меморіал" ім. В. Стуса (1989-2014), з 2014 — почесний голова.

Поставив понад 50 вистав: "Маклена Граса", "Патетична соната" М.Куліша, "Ніж у сонці" за І.Драчем, "Матінка Кураж" за Б.Брехтом, "В день весілля" В.Розова, "Казки О.Пушкіна", "Месьє де Пурсоньяк" за Мольєром, "Принц і жебрак" за М.Твеном, "Вдова полковника" Ю.Смуула, "Диктатура совісті" М.Шатрова; режисер фільму "Десята симфонія", сценарист "Голод-33", автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження.