Спостереження показали, що масивна зірка, яка вибухнула в галактиці Вертушка, останніми роками свого життя викинула масу, яку можна порівняти з Сонцем. Це відкриття проливає світло на смерть масивних зірок у Всесвіті.

Спостереження за зіркою проводив японський астроном-аматор Коїчі Ітагакі. Він використав обсерваторії, розкидані по всій країні. Астрономи-любителі мають довгу історію відкриттів вибухів зірок, які не помічали професіонали. Так, Ітагака відкрив 170 таких подій, а британський астроном Том Буолз – 150.

Коли Ітагакі помітив світло SN 2023ixf, він одразу зрозумів, що має справу з чимось особливим. Зірка вибухнула в галактиці Вертушка, яка знаходиться на відстані 20 мільйонів світлових років від Чумацького Шляху у сузір’ї Великої Ведмедиці. За космічними мірками це зовсім поруч.

Невдовзі за вибухом зірки почали спостерігати астрономи-аматори у всьому світі. В основному тому, що Вертушка – популярний об’єкт для спостережень, але й тому, що спостерігати за вибухами наднових необхідно якнайшвидше. Дуже часто наднову вдається засікти через кілька днів після вибуху, через що не вдається роздивитися перші миті після нього.

З огляду на те, наскільки, умовно кажучи, SN 2023ixf була близька до нас і як рано вона була ідентифікована, вона створювала ідеальні умови для спостережень.

Вивчення показали, що це була наднова типу ІІ – категорія вибуху наднової, в якій бере участь зірка, маса якої більш ніж у вісім разів перевищує масу Сонця. Аналіз архівних даних показав, що у цьому випадку померла зірка, маса якої перевищувала сонячну в 8-10 разів.

Спектр також був дуже червоним, що вказувало на наявність великої кількості пилу поряд із надновою, який поглинав більш сині довжини хвиль, але пропускав червоніші довжини хвиль. Все це було досить типово, але крива блиску була незвичайною.

Зазвичай наднова типу II відчуває те, що астрономи називають «ударним викидом» на ранній стадії еволюції, коли вибухова хвиля поширюється назовні із внутрішньої частини зірки і прориває її поверхню. Однак опуклість на кривій блиску від звичайного спалаху світла, що виникла внаслідок цього ударного прориву, була відсутня. І не спостерігалося кілька днів.

Вчені вважають, що цей уповільнений ударний викид свідчить про наявність щільного матеріалу, пов’язаного з нещодавньою втратою маси. І спостереження показали, що зірка викинула велику кількість матеріалу незадовго до смерті.