Російська опозиція провела найбільшу за останні два роки акцію протесту. DW з'ясувала, як український конфлікт змінив структуру і стратегію опозиційних рухів в Росії.

"Марш миру" в Москві у неділю, 21 вересня, став найбільшою акцією опозиції за останні два роки, переконаний один з організаторів, член партії "5 грудня" Сергій Давідіс. "Це було на рівні 2011-2012 років, коли опозиція масово висловлювала протест фальсифікаціям на парламентських та президентських виборах", - заявив Давідіс в інтерв'ю DW. За його оцінками, в акції взяли участь як мінімум 40 тисяч осіб.

Хода пройшла від Пушкінської площі до проспекту Сахарова - точно так само, як на першому "Марші миру" 15 березня, в якому, за різними оцінками, взяли участь від 30 до 50 тисяч осіб. Але якщо у березні проспект Сахарова, де завершився марш, був заповнений людьми лише наполовину, то на цей раз, за спостереженнями кореспондентки DW, колони опозиціонерів зайняли його повністю. У той момент, коли перші учасники акції вже наблизились до метро "Чисті пруди", інші лише проходили крізь металошукачі на Пушкінській.

Цензура на вході

Учасники акцій скандували: "Путін, виведи війська", "Путін, Гаага чекає", "Війна в Україні - ганьба Кремля", а також "Слава Україні!". На плакатах виднілися написи: "Руки геть від України!", "Путін, досить брехати і воювати", "Україно, пробач нам!". Однак не кожен плакат пропускали на марш - на вході співробітники поліції перевіряли всіх учасників і на свій смак визначали, які лозунги прийнятні, а які - ні.

Таким чином у деяких опозиціонерів вилучали плакати з лозунгами на кшталт "Ні кремлівському фашизму" або "Війна проти України - злочин Росії". Останній лозунг поліція визнала недопустимим, оскільки офіційно "Росія не перебуває у стані війни". За словами Давідіса, організатори "Маршу миру" мають намір оскаржувати такі дії в суді. "Усі плакати проходили огляд на вимогу поліції та мерії. Ми погодились на це. Однак в результаті поліцейські не допустили десятки плакатів і транспарантів. На них не було ні екстремістських лозунгів, закликів до насилля. Люди витратили час на підготовку плакатів, висловлювали свою особисту думку, тож не зрозуміло, чому особиста думка окремого поліцейського вважається більш вагомою".

У цілому взаємодія з поліцією була ефективною, відзначив Давідіс. У деяких точках маршруту на опозиціонерів чекали небагаточисельні представники прокремлівських груп, які скандували "Фашизм не пройде", "Готуєш Майдан - поїдеш в Магадан" та явно намагалися розлютити учасників маршу. Але до серйозних зіткнень не дійшло - прихильників самопроголошених республік відділяли від опозиціонерів поліцейські - все обмежилось іронічною лайкою.

Перемир'я не скасовує протест

Активісти подали заявку на марш 15 серпня, коли в Україні тривали активні бойові дії. "На жаль, раніше ми не могли організувати марш - адже сьогодні фактично перший вільний вихідний після літніх відпусток, - пояснює Давідіс. - До цього був день міста, потім регіональні вибори. Крім того, підготовка такого масового заходу потребує часу - потрібно, щоб люди про нього дізналися. Ми доволі активно поширюємо інформацію в соцмережах та у ЗМІ - на все це потрібно було витратити час".

Наскільки актуальні вимоги учасників акції на тлі проголошеного перемир'я? Доволі актуальні, вважає історик та головний редактор інтернет-видання Політ.ру Борис Долгін, який прийшов на акцію не по роботі, а з особистої ініціативи: "Перемир'я краще, ніж його відсутність, але по суті вимоги залишаються тими самими: не потрібно лізти брудними руками туди, куди не просять. Не втручайтесь у справи України, вона сама впорається".

Без радикалів

У порівнянні з масовими "болотними акціями" політичний склад учасників акції був більш однорідним - в основному йшлось про представників ліберальної інтелігенції, яка так чи інакше асоціює себе з європейськими цінностями: виднілися прапори РПР-Парнас, "Солідарності", "Яблука", а також "лівих" рухів: феміністок, анархістів.
Напис на плакаті Ні війні з Україною

Напис на плакаті "Ні війні з Україною"

Якщо два роки тому в опозиційних акціях майже завжди були помітними представники ультраправих груп, то зараз їх практично немає. За словами Сергія Давідіса, ідеологічний спектр опозиції за останні півроку змінився: "Як праві, так і ліві імперіалісти, незважаючи на існуючі розбіжності у поглядах з урядом з інших питань, перейшли в групу підтримки влади. А так звані ліберали практично повністю залишились в опозиції". За словами організаторів, ультраправі на заході були присутніми - але далеко не в такій кількості, як раніше. З точки зору правозахисниці Олени Буртиної, "у 2011-2012 роках було некомфортно йти маршем поруч з націоналістами, і якщо в результаті українського конфлікту опозиція від них очистилась, це, можливо, на краще".

15 відсотків - це багато

Ідеологічний ґрунт протесту також змінився у порівнянні з "болотними" демонстраціями, переконані учасники акції. "Раніше опозиція проводила наступальну тактику - висловлювала вимоги щодо реформ, намагалась завоювати частину суспільства. А зараз суспільство розділилось так, що опозиція зобов’язана зайняти оборонні позиції", - переконаний Давідіс. За його словами, зараз для опозиції важливо "зруйнувати монополію влади на представлення усього спектру громадської думки. Зі сторони може здатись, що все російське суспільство підтримало війну та ворожість. Однак зсередини ми знаємо, що суспільство не монолітне, і зараз важливо це показати".

Той факт, що на мітинги підтримки самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" збираються від сили дві тисячі осіб, а на опозиційні акції - до 50 тисяч, змушує, як мінімум, засумніватись у достовірності результатів опитування громадської думки, переконаний організатор "Маршу миру". "Але навіть якщо правда, що політику Кремля підтримує 80 відсотків населення, ті 15, що залишились, - це дуже багато!".

Викладач історії Дмитро Єрмольцев долучився до акції через "відчуття історичного провалу". Приблизно так само описала свої почуття Анна Кузьмінська, яка прийшла на марш з двома дітьми: "Раніше було відчуття, що Росія кудись рухається - нехай криво, неправильно, але рухається. А після приєднання Криму нас неначе відкинули у минуле". Тим не менш, така велика кількість учасників акції дає надію на зміни, вважає Давідіс: "Це свідчить про те, що наше суспільство не таке хворе, як здається".