24 серпня країна святкуватиме двадцять першу річницю незалежності. Це символічна цифра. У цьому віці людина має право купувати спиртне. Перед тим, як підняти келих за незалежну Україну, ми спробували розібратися: за здоров'я пити чи не цокаючись. Як виявилося, однозначної відповіді немає - країна сильно змінилася, дуже багато чого добилася, але чимало й втратила.

Ми не сформували громадянське суспільство, не створили професійну армію, пережили серйозні техногенні катастрофи, перестали випускати народний автомобіль і розірвали вигідні газові контракти. Однак Україна перемогла на Євробаченні, прийняла футбольний Єврочемпіонат, виграла кубок УЄФА, провела грошову реформу і відремонтувала єдиний підводний човен. Все ж нам є що святкувати.

За роки незалежності Україна зуміла стати помітною фігурою на світовій арені. Цьому сприяли перемоги спортсменів та артистів. У травні 2004 року шалені "Дикі танці" Руслани приносять їй перше місце на конкурсі Євробачення. Відповідно, в наступному році Україна проводить захід у себе, в Київському палаці спорту, який спеціально до цього дійства в авральному режимі відремонтували. Були сумніви, чи зможемо ми взагалі провести такий масштабний захід. Тим не менш ювілейний, 50-й конкурс, що пройшов у Києві, називали одним з найпомітніших за всю історію. Другий раз Україна довела, що здатна проводити заходи світового масштабу під час чемпіонату з футболу. Наша країна зробила все, чого вимагала УЄФА.

Ми побудували чотири нових аеропорту і стадіону, 1,7 тис. км нових доріг, п'ятизіркові готелі і кемпінги. Президент УЄФА Мішель Платіні, який два роки тому погрожував відібрати право проведення чемпіонату в України, після закінчення змагань заявив: Україна і Польща вже виграли Євро-2012. За час змагань до нас приїхав майже мільйон уболівальників., Пише Людмила Полюх у статті "Покоління"Н" в газеті "Известия в Україні".

Країна готується святкувати свій 21-й день народження. На вулицях, як завжди, з’явилися заклики любити Україну. Гарно виглядають поруч із плакатами "Час настав!". На столичному Майдані поставили вози з велетенськими писанками. Не інакше, Віктор Федорович на знак вдячності Віктору Андрійовичу подарунок зробив, у відповідь, за країну. Бо в нього самого асоціації з таким національним антуражем не дуже.

Самому всією адміністрацією пишуть святкове звернення до народу і промову. До речі, тривожний симптом. Я на дозвіллі звернення і промови Віктора Федоровича з приводу Дня незалежності минулих років перечитала. Так, у перших своїх президентських спічах він усе про майбутнє говорив, і якою прекрасною, стабільною та квітучою Україна під його керівництвом буде. А через рік — в історію вдарився, Київської Русі поки що…

Військових парадів не буде. По-перше, їх ніхто не скасовував, по-друге, Віктор Федорович, кажуть, порадив зробити свято простішим і дешевшим. По-третє, армія у клопотах — час заготовки грибів та ягід настав, горіхів — знову ж таки. Служиві у повній викладці лісами тиняються, "підніжний корм" збирають, від бурундуків і білок відбиваються, їм не до парадів.

Громадянам, власне, теж. Вони ще від відпусток не оговталися, ті, кому відпускні виплатили. А тут дітей в школу збирати, від кількості підручників різними мовами голова обертом. А з тими, хто школу закінчив і кудись вступав, ще гірше, — досі незрозуміло, куди вступив: туди, де документи в оригіналі чи де гроші платили, але, в кожному разі, Дмитру Володимировичу гикатиметься довго. А тут ще й вибори…

А коротенько — свято буде. А відзначатимуть його і ті незмінні 20% громадян, для котрих День незалежності — справді велике свято, і ті приблизно 45%, для кого він звичайне офіційне, на кшталт Дня працівника податкової служби, і всі решта, для кого він звичайний вихідний, придатний для тапочок та телевізора, пише Людмила Шангіна у статті "Незалежність країни на тлі й напередодні" в газеті "Дзеркало тижня".

Розвиток України за 21 рік незалежності важко назвати успішним. Але, враховуючи з якою радянською та пост-мперською спадщиною ми вийшли зі складу СРСР, ці роки не можна назвати й провальними.

У Польщі, Чехії, Балтійських країнах радянська система не була такою глибокою. Вона пізно туди прийшла. Її завжди вважали окупаційною. А на наших теренах Радянський Союз глибоко заліз у ґрунт, устиг стати органічним, автентичним для більшості українців. Тож вони не розуміли, навіщо від Радянського Союзу звільнятися. Лише зараз в Україні приходить усвідомлення того, що кримінально-олігархічна система, яка прийшла на зміну комуністичній, створила кримінально-колоніальний режим. Він викачує гроші й сировину, ставиться до країни та народу, як до окупованої території.

Найближчі три-чотири роки покажуть, чи Україна стане авторитетною державою з міцною демократичною системою, чи просто буде європейським Зімбабве, зразком "третього світу" в Європі. Українці або через свою пасивність законсервують кримінально-олігархічний режим, або нинішня ситуація стане поштовхом для нового етапу національно-визвольного руху. Визволення вже не від радянської, а від кримінально-корупційної окупації, записує за політологом Вадимом Карасьовим Ігор Луб’янов в матеріалі "Чи Україна стане європейським Зімбабве, покажуть найближчі три-чотири роки" в журналі "Країна".