Китайська економіка в останні тижні зіштовхнулася із серією гострих внутрішніх криз. Чому китайський ринок нерухомості опинився на межі краху, а в країні не вистачає електроенергії, чи спровокує це глобальну фінансову кризу зразка 2008-го, і як китайські проблеми позначаться на Україні.

Зростання китайської економіки і пов'язаного з цим політичного, військового, економічного, технологічного впливу Пекіну в світі – головний привід для занепокоєння у західному світі, особливо в США. Тим більше, китайці вміло використовують мало не будь-яку кризу, що виникає в світі.

Пандемію коронавірусу КНР проходить краще за всі інші великі економіки. Головним чином, за рахунок неможливого в демократичних суспільствах контролю і обмежень для своїх громадян. І як наслідок, обходячись без загальних локдаунів.

Після приходу талібів до влади в Афганістані китайці опинилися серед головних претендентів на найбагатші ресурси країни, в першу чергу, на поклади літію. "Зелений курс" Євросоюзу призведе до істотного зростання попиту на сонячні панелі і батареї, купувати які доведеться у китайців. Навіть глобальну кризу напівпровідників Китай використовує для збільшення своєї частки на цьому стратегічно важливому ринку.

Втім, в останні тижні китайська економіка перестала здаватися настільки невразливою, як раніше. За прогнозами Bank of America, вона буде рости не так швидко, як планувалося: в поточному році – на 8% замість очікуваних 8,3%, в 2022-му – на 5,3% (очікувалося 6,2%), в 2023-му – на 5,8% замість 6%.

Очевидно, прогнози можуть стати ще скромнішими у зв'язку з двома поточними кризами китайської економіки – на ринку нерухомості і в енергетичній галузі.

Велике будівництво

Будівельна галузь була основою китайського економічного прориву, зараз вона становить до третини всього ВВП країни. Багато в чому завдяки стимульованому урядом масовому переселенню китайців з сільської місцевості в міста. За останні 30 років рівень урбанізації зріс більш ніж удвічі, зараз у містах проживає 64% з 1,4- мільярдного населення країни.

Одним з головних гравців на ринку житлової нерухомості стала заснована в 1996 році компанія Evergrande. Вона володіє близько 1300 будівельними проектами в 280 містах Китаю.

Бізнес-модель Evergrande типова для сучасної китайської економіки, особливо для будівельної галузі, і заснована на постійному залученні нових кредитів, щоб будувати більше і більше. Місцева влада завжди охоче йшла назустріч забудовникам, виділяючи землю і кредити для нової нерухомості.

Чиновники мали й особистий інтерес в екстенсивному будівництві, і мова не тільки про хабарі або "відкати" з кредитів. Масштабне будівництво житлових будинків і необхідної для них інфраструктури – перевірений спосіб збільшити ВВП своєї провінції, як наслідок – зміцнити свої позиції всередині країни, опціонально – продовжити кар'єру вже в столиці.

Ринок нерухомості Китаю на межі кризи

Згодом будівництво нових будинків, доріг, розв'язок, мостів і т.д. перетворилося для забудовників і провінційної влади в самоціль. Жити в нових будинках і користуватися новою інфраструктурою часто було просто нікому, по всьому Китаю почали з'являтися порожні житлові комплекси і цілі міста-"привиди".

За оцінками Financial Times, порожньої китайської нерухомості зараз вистачило би для розселення 90 мільйонів людей. При цьому для багатьох жителів КНР купівля свого житла, нехай і скромного, є нереальним завданням. Інструментів для вкладення вільних коштів у більш заможних китайців небагато, тому вони воліли вкладатися в квартири зі спекулятивною метою, тим самим далі "нагріваючи" ринок.

Часто побудовані тієї ж Evergrande квартири розкуповувалися ще до початку будівництва самого будинку – цілком звична і для України картина. А забудовник виручені кошти інвестував у будівництво все нових і нових об'єктів нерухомості. Причому вже давно не тільки бюджетної.

Компанія Evergrande з часом стала серйозним гравцем і на ринку елітного житла, почавши диверсифікувати бізнес: від виробництва електрокарів до вирощування свиней. Отримані від квартирних інвесторів гроші нерідко йшли на перекриття потреб інших бізнесів Evergrande. Засноване на постійному перекредитуванні зростання компанії не могло бути нескінченним.

Звичайно, велику роль зіграла пандемія. По Китаю вона вдарила значно слабше, ніж по інших топ-економіках світу, але попит на житлову нерухомість все ж суттєво скоротився.

Ще більшу роль зіграли дії китайської влади. Керівництво комуністичної партії, судячи з усього, усвідомило, що подальше збільшення кредитного міхура занадто ризиковане і може закінчитися гучним вибухом. І загалом керівництво країни вирішило, що в китайській економіці стало забагато капіталістичних практик і економічної свободи.

"Лідер Китаю Сі Цзіньпін переробляє діловий світ Китаю за своїм образом і подобою. Перш за все, це означає контроль. Якщо колись керівникам (компаній, – ред.) давали зелене світло на зростання за всяку ціну, то тепер чиновники хочуть диктувати, які галузі будуть процвітати, а які розоряться і як це станеться", – характеризує ситуацію The New York Times.

У секторі нерухомості це втілилося у політику "трьох червоних ліній" – якщо співвідношення боргів до активів, капіталу і поточних коштів забудовника перевищує встановлені рамки, його відрізають від нових кредитів.

Для Evergrande це стало вирішальним ударом. Загальний борг компанії перевищує 300 млрд доларів при загальній вартості активів близько 350 млрд доларів. До середини вересня акції компанії впали на 85%, після чого вона вже тричі пропустила терміни обов'язкових виплат за облігаціями.

Період відстрочки по платежах закінчиться у 20-х числах жовтня, якщо нічого не вдасться придумати – дефолт Evergrande стане неминучим. Поки що вжиті компанією заходи – на кшталт продажу частини непрофільних активів або спроби розрахуватися з постачальниками матеріалів побудованими квартирами – не дали жодного результату.

Доля компанії зараз повністю в руках китайського уряду. З одного боку, крах Evergrande може мати масу неприємних наслідків, зокрема соціальних. Понад півтора мільйона китайців вклалися в ще недобудовані об'єкти компанії. І, як повідомляла наприкінці вересня The Wall Street Journal, центральна влада КНР доручила місцевим чиновникам знайти інших забудовників, які могли б закінчити ці проекти.

Банкрутство загрожує і численним партнерам і субпідрядникам Evergrande, з якими вона не встигла розрахуватися. Великий удар буде завдано і по фінансовій системі КНР в цілому. Як повідомляє BBC, компанія заборгувала гроші майже трьом сотням китайських банків та іншим фінансовим установам.

Одне з найпоширеніших у західних ЗМІ питань у контексті ситуації з Evergrande – чи спровокує її потенційний колапс нову глобальну кризу. Як було з банкрутством інвестиційного банку Lemahn Brothers, що поглибив світову фінансову кризу 2008 року. За більшістю оцінок, повторення історії все ж не буде.

Китайська влада переглянула підхід до безконтрольного кредитування економіки

Китайський уряд за бажання цілком міг би підтримати компанію на плаву, як мінімум давши їй можливість виконувати поточні зобов'язання перед кредиторами. Але офіційний Пекін навряд чи піде на це з політичних міркувань – порятунок Evergrande суперечив би поточному курсу компартії, згідно з яким приватний бізнес повинен сам відповідати за свої дії. Інакше інші великі компанії, зокрема з будівельної галузі, можуть продовжити ризиковану політику, розуміючи, що держава все одно надасть їм допомогу, якщо щось піде не так.

А от не допустити розповзання кризи на інші сфери економіки – цілком реальне завдання для китайської влади. Звичайно, крах Evergrande в будь-якому випадку вплине на цифри економічного зростання Китаю. Але в Пекіні, судячи з усього, не прагнуть до високих цифр приросту ВВП за всяку ціну, як у попередні десятиліття. Головне завдання на даний момент – припинити безконтрольне кредитування. І більше контролювати економіку в цілому.

Вимкнули світло

Паралельно з кризою навколо Evergrande, Китай зіткнувся і з різкою нестачею електроенергії. Наприкінці вересня сотні фабрик і заводів були змушені зупинитися або простоювати кілька днів на тиждень. У деяких містах відключили світлофори і вуличне освітлення, а громадян закликали не користуватися кондиціонерами і ліфтами. Криза накрила понад двадцять провінцій Китаю. І незважаючи на зусилля центральної влади, проблема не вирішена досі.

Bloomberg виділяє кілька причин того, що відбувається. Зокрема, курс Пекіна на скорочення викидів в атмосферу. Напередодні відкриття зимових Олімпійських ігор в лютому наступного року китайська влада особливо перейнялася своїм іміджем в очах Заходу, де "зелений курс" є домінуючим трендом внутрішньої політики. У той же час близько 70% всієї китайської електрики виробляється на вугільних електростанціях, найбільш шкідливих для навколишнього середовища.

Але ще більшу роль у кризі зіграли високі ціни на вугілля і проблеми з управлінням галуззю, відзначає Financial Times. Так, незважаючи на вказівку Пекіна збільшити видобуток вугілля, на місцях впроваджувалися більш жорсткі заходи безпеки на шахтах і штрафи за їх порушення, що навпаки призводило до зниження вироблення. А імпорт вугілля скоротився через санкції на вугілля з Австралії, введені в минулому році.

Все це наклалося на концепцію "подвійного контролю" – з одного боку, країна повинна скорочувати споживання електроенергії, з іншого – частку енергії, необхідну для виробництва одного відсотка ВВП. Тоді як гроші на ресурсо-зберігаючі проекти на місцях не виділялися.

Як підкреслює South China Morning Post, глибинна причина поточних проблем – у протиріччі між ринковим ціноутворенням на вугілля і держрегулюванням цін на електроенергію. З минулого року ціни на електрику не можуть знижуватися більш ніж на 15% або підвищуватися більш ніж на 10% від встановленої владою ціни. І коли вугілля значно дорожчає, робота ТЕС стає збитковою. До того ж у Китаї існує подібна до української система субсидій на електрику, в інтересах населення та агровиробників.

Не зумівши впоратися з кризою в короткі терміни, китайська влада пішла на лібералізацію ринку. З 15 жовтня адміністративні обмеження на ціну виробленої на ТЕС електрики будуть зняті, галузь перейде до ринкових цін. Паралельно Китай активно закуповує вугілля за кордоном, власні шахти також нарощують видобуток.

У світлі наближення зими розмови про кліматичну нейтральність і "зелений перехід" дещо втратили актуальність в Китаї, хоча офіційний Пекін і обіцяє "суворо контролювати" зростання споживання вугілля.

У будь-якому випадку, поточна криза триватиме ще як мінімум до кінця року і коштуватиме країні кілька десятих відсотка річного ВВП.

Через статус Китаю як "світової фабрики" його внутрішні проблеми негайно позначаються і на всій світовій економіці. Китайські компанії-партнери Apple і Tesla вже були змушені припиняти виробництво через брак електроенергії. Перебої в технологічних ланцюжках торкнулися і багатьох інших галузей, від виробництва автомобілів до переробки овечої вовни.

Численні проблеми китайської економіки не обійдуть стороною і Україну. В першу чергу, вони стосуються українського експорту. У 2021-му Китай закріпився в якості головного торгового партнера України – товарообіг виріс більш ніж на третину в порівнянні з минулим роком.

При цьому в структурі українського експорту в Китай 35% становить залізна руда і концентрати, на китайський ринок припадає майже половина всього експорту України в цій категорії.

Ціни на руду на світових ринках і так стрімко падають, а поточні проблеми в будівельній галузі Китаю приведуть до подальшого зниження попиту на сталь. Менші ціни на руду – менші надходження валютної виручки в Україну від експортерів. І, як наслідок, можливий тиск на курс гривні вже в осяжній перспективі.