Деякі впливові фігури на Заході, схоже, починають нарешті усвідомлювати очевидну для нас, українців, істину: надання Заходом масштабної допомоги Україні, в тому числі фінансово-економічної, сьогодні повністю відповідає інтересам Європейського Союзу, зокрема стане інвестицією в його власний захист.

Так, 5 січня Джордж Сорос у популярному нью-йоркському виданні наголосив, що "Європі потрібно прокинутися і визнати, що її атакує Росія. Допомога Україні має також розглядатися як витрати країн ЄС на свій захист." Бо, якщо Україна зазнає поразки, "Європа залишиться сам на сам з російською агресією, і при цьому облишить ті цінності та принципи, на яких був заснований Європейський Союз."

Також Сорос визнав, що насправді фінансова допомога Україні з боку ЄС звелася до мінімуму і необхідна політична воля, щоб змінити цю ситуацію. В цілому ж він закликав Захід, і передусім ЄС, сформувати новий пакет фінансової допомоги Україні у розмірі понад 50 млрд. доларів.

Ще до недавнього часу лише такий наш відданий друг як президент Литви Даля Грибаускайте відкрито проголошувала, що "сьогодні Україна бореться не тільки за свою незалежність, а й за мир у Європі зараз і в майбутньому", що Європу розділила "позначена кров'ю лінія фронту … між свободою і рабством, між брехнею та істиною". А отже, обов’язок кожного "допомагати державі, яка бореться з хижим сусідом, чиї руки залиті кров’ю".

Водночас, на доповнення до Джорджа Сороса, вважаю, що прокинутися й належно допомогти Україні має не лише Євросоюз, а й Сполучені Штати Америки. Адже Росія, насправді, атакує усю євроатлантичну цивілізацію, що стала бастіоном свободи, демократії та гуманістичних цінностей у світі. До того ж, США несуть головну відповідальність за дотримання у світі режиму нерозповсюдження ядерної зброї – а це питання, яке нерозривно пов’язане з виконанням США зобов’язань країни-гаранта перед Україною.

Тож надання масштабної допомоги Україні, яка знаходиться на передньому краї захисту цивілізованого світу від експансіоністських планів Кремля, як і перехід до повноцінної політики стримування реваншистської путінської Росії, – у власних інтересах і ЄС, і США.

Я бачу, що крига потроху скресає. А розуміння масштабності загроз та викликів світовій безпеці та порядку, визначальної ролі України та нагальної необхідності надання нам належної допомоги поволі починає проникати вглиб свідомості політичної, економічної та інтелектуальної верхівки Заходу. І в недалекому майбутньому, сподіваюся, реалізується в практичних діях.

Переможемо або втратимо ми разом – Україна, Європейський Союз та США. Вірю в нашу спільну перемогу. Слава Україні!

Олег Ляшко