Коли український історик Станіслав Кульчицький почав переглядати тисячі розсекречених документів з архіву спецслужб в Києві, у нього ніби полуда з очей спала, пише The Globe and Mail. "У течках лежали доповіді, листи, телеграми та директиви про голод 1932-1933 років. Тоді загинуло понад 3 млн українців", - пояснює журналіст Пол Уолден.

"Багато істориків вже дуже давно дійшли висновку, що цей голод був антропогенною катастрофою і актом геноциду, який Сталін влаштував, щоб розчавити дедалі сильніший український націоналізм", - йдеться в статті. Але свідчення з перших рук з'явилися лише недавно, коли влада України розсекретила архіви.

"Росія категорично відкидає уявлення про цей голод як про геноцид. Ця тема викликала напруженість в російсько-українських відносинах", - нагадує автор. Лише Канада і ще кілька держав визнали голод 1932-1933 років ("Голодомор", як його називають на Україні) геноцидом.

Хоч як би там було, нині Кульчицький та директор "Меморіалу жертвам голодоморів" в Києві Леся Онишко приїхали до Канади на запрошення Канадського музею прав людини.

"Обсяги розсекречених архівів колосальні, обробити їх майже неможливо", - повідомляє газета зі слів славіста Мирослава Шкандрія (Університет Манітоби). Шкандрій вже зібрав багато документів про арешти і страти тисяч учителів, письменників та інтелектуалів, які здійснювалися в рамках боротьби з націоналізмом на початку 1930-х років.

"Є також документи про те, що під час голоду спецслужби оточували села, конфісковували продовольство і закривали кордон країни", - йдеться в статті.

Завдяки розголосу документів громадська думка починає схилятися до думки, що це справді був геноцид, додав Шкандрій.

Переклад InoPressa