54 роки тому в Києві сталася Куренівська трагедія. У 1961 році внаслідок прориву дамби потужний селевий потік із Бабиного Яру затопив Куренівку.

Кількість жертв цієї техногенної катастрофи досі залишається невідомою, адже комуністична радянська влада всіма способами приховувала масштаби та наслідки аварії. Однак, за даними істориків, у Куренівській трагедії загинули понад 1500 киян.

Причиною трагедії стала безвідповідальність влади та недотримання техніки безпеки. У 1950 році виконком Київської міськради ухвалив рішення заповнити Бабин Яр виробничими відходами Петровських цегляних заводів.

Непридатні для виробництва земляні породи змішувалися із водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного Яру. За десять років таким чином було намито понад 4 млн м.куб. ґрунту. Шар намиву сягав 30 метрів. Але дамба була побудована не бетонна, а земляна.

О 9.20 13 березня 1961 року дамбу прорвало. Початкова висота валу сягала 14 м, а швидкість — 5 м/с. За 10 хвилин пульпа дісталася Куренівки та залила площу близько 30 га. Потік перевертав авто, громадський транспорт, валив стовпи електричних мереж. Пульпа швидко кам'яніла.

Заради уникнення розголосу, і щоб приховати свій злочин, комуністична радянська влада ховала тіла загиблих на різних кладовищах і з різними датами та причинами смерті. Офіційно було повідомлено про смерть лише 145 осіб.