В Єгипті маленька комп'ютерна мишка зробила революцію

Але проти такої сили народу влада з її репресивним силовим механізмом виявилася безсилою. Були жертви і були провокації, і ще можуть бути, але влада до цих людей прислухалася, вона їх почула і зрозуміла, що далі дурити їх не в змозі, пішла на переговори.

Владі добре було жити за високими парканами в царських майже покоях, ні в чому собі не відмовляти, спокійно відпочивати на дорогих курортах, ніякої тривоги не відчуваючи і як існує за високими парканами простий люд - цими проблемами не перейматись. І думали, що таке їх процвітання буде вічним.

Для цього у них була міцна охорона, озброєна і по-рабському віддана. І що ми побачили? Державне військо і поліція перейшли на бік повстанців. Вони зрозуміли, на чиєму боці правда, бо самі є вихідцями з цього народу, також ледве животіли. На фоні розгнузданого жирування і перебування в екстазі розкоші влади.

Ненаситні ніколи не наситяться, бо не знають міри ні в чому. І ніколи не почують ближнього, який за парканом - він від нього відгороджений бронею також.

А народ заставив себе почути. І це народ, у якого є держава, є державна мова, на їхню територію і на їхню мову ніхто не зазіхав, їх просто обдурили з виборами без вибору, забули можновладці про міру переситу.

Тепер ці повстанці горді, бо піднялись над своїм страхом і безпорадністю. І можуть диктувати свої умови. І не зупиняються, з площі не розходяться, бо бояться, що їх можуть знову обдурити. Але тепер владі, яку трохи оновили, приходиться оглядатись і на Європу і на Америку, бо світ тепер стає єдиним. Світ пересвідчився, чого прагне народ і вирішив його підтримати.

Чого прагнемо ми, українці? Ми хоч самі про це знаємо? Чи нас влаштовує те, що влада від нас також відгороджена і металевими парканами і бронемашинами і нас не чує. І також від переситу зажиріла і знахабніла. І це на фоні загальнонаціональної бідності і безпорадності. Бідні стануть ще бідніші. Ще не все вкрадено після ваучеризації, розкрадати ще є що, і апетити їх зростають. Адже ми мовчимо, значить, нас все влаштовує - і розкрадання майна державного і інтелектуального - бібліотек, архівів - духовного надбання нації. І наших церков грабунок московською церквою.

Де наші месники-герої , не байдужі і безстрашні? Невже й правда що вже всі спочили? Залишились лише пристосуванці та провокатори, що і рідну матір за зелень продадуть, що їм та Україна?

А інші - воюватимуть з привидами комунізму - сталінськими головами та лєнінськими.

Чи у нас можливості "нет” інші?

Чи мишку з”їла кішка?