На вихідних, з 17 до 19 липня 2009 року в урочищі Розтоки поблизу с. Липа Долинського району Прикарпаття відбулася акція вшанування пам'яті Героїв старшинської школи УПА "Олені" та Провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника ("Роберта"). А ось увечері відбувся фестиваль патріотичної пісні "Повстанська Ватра".

ДИВИТИСЯ ФОТО З МІСЦЯ ПОДІЇ

Ось уже 21 рік гірський масив Яворини збирає патріотів з усіх куточків України та світу для того, щоб віддати шану Героям, полеглим за волю України. Цього року в Карпати приїхали представники Київщини, Сумщини, Запоріжжя, Дніпропетровська та інших країв України.

Наметове містечко розташувалося на березі гірської річки. Очі милувалися красою Карпат, легені — чистим повітрям, а слух — української мовою.

На Яворину колони рухалися трьома маршрутами: лісовими стежками, Хресною дорогою та екстремальним. Журналісти Голос UA на РФ обрали екстремальний шлях. Важкий підйом у гору, коли обливаєшся потом в поєднанні з екологічно чистою і надзвичайно смачною чорницею, яку встигаєш смакувати дорогою. Крім того неймовірні краєвиди, які відкриваються перед очима мандрівників — справжня насолода для душі виснаженої буденністю і шумом міста.

До нашого "загону екстремалів” входили представники Луцька, Долини, Житомира, Львову і власне Києва. Смачна яфина (чорниця) гальмувала наш порив в гору, але і надавала нам необхідної прохолоди і енергії для підкорення цієї вершини. Молоді люди, серед яких було подружжя з вагітною дружиною, впевнено йшли вгору.

На вершині Яворини людей освіжив літній дощик. Трохи перепочивши і насолодившись краєвидами Карпат всі попрямували до бункера провідника Карпатського краю Ярослава Мельника-"Роберта".

Важка стежка, стрімкий спуск, десь під 80 градусами і перед очима виринає криївка, де 31 жовтня – 1 листопада 1946 року разом з охороною, дружиною і сином, загинув крайовий провідник ОУН Ярослав Мельник - "Роберт".

Зайшовши до криївки можна відчути на собі - подих історії. Усвідомлення того, в яких умовах перебували борці за волю України, додає ще більше зневаги до нинішньої влади України, яка за 18 років Незалежності, за яку вмирали і мучилися ці Герої, так і не змогла їх визнати на державному рівні.

Пожовкла світлина "Роберта”, ікона і вишитий заповіт Тарас Шевченка 1945 року — не хитрий інвентар сучасного музею-криївки.

Історик розповідає, що восени 1944 року курсанти старшинської школи "Олені" проходили вишкіл саме в цих місцях. В жовтні цього року, в нерівному бою з військами "НКВД", було знищено штаб старшинської школи.

Кінець 1946 рік, війна закінчилася, а війська "НКВД" шукали всіх, хто боровся за незалежність України. Того року швидко похолодало. "НКВД" "прочесувало” ліс і "кати України” помітили дим чи пару, які йшли з дупла білки. Власне це дупло і слугувало димоходом для повстанців.

У той час, у криївці були:  крайовий провідник УПА Ярослав Мельник "Роберт” з дружиною Антоніною та сином Романом, провідник СБ "Скала”, з охорони бункера - "Левко”, "Богдан”, "Марко”, "Іван”, "Ясний” (наймолодший з усіх — 19 років).

Війська "НКВД" знайшли криївку. Оточені з усіх боків повстанці усвідомилии безвихідь ситуації. Тоді "Роберт" віддав наказ воякам — стрілятися, щоб не потрапити до рук катів. Сам Мельник власноруч застрелив дружину і сина, а потім застрелився і сам. Наймолодший повстанець "Ясний" отримав наказ підірвати криївку, але цього не трапилось.

"Ясний" вижив. Після чого за ним закріпилося клеймо — зрадник. Хоча, достовірної інформації, що саме трапилося, немає. Архіви і досі залишаються засекреченими. А cтаренький "Ясний", який зараз живе у Долині, відмовляється розповідати про події осені 1946. Хоча в 90-х роках він приходив на вшанування пам'яті Героїв до бункеру, але після вигуків громади - "зрадник", більше сюди ніколи не повертався.

Також залишається невідомою доля сина "Роберта" - дитячий скелет знайдено так і не було.

На цьогорічному вшануванні, як і щороку, була присутня донька "Роберта", якій вдалося вижити. Повстанці передали її в селянські родини, де були діти її віку. І так з родини в родину, ризикуючи власним життям, селяни врятували життя доньці "Роберта".

Зоряної літньої ночі у таборі відбувся фестиваль патріотичної пісні "Повстанська Ватра", який тривав до третьої години ранку наступного дня. Колективи з усіх куточків України співали чудових повстанських пісень. Більшість з яких, була добре відома глядачам, які підспівували, але були і дійсно рідкісні і невідомі твори. Вразила старенька подруга-упівка, яка прийшла на милицях і виконала жіночу повстанську пісню — яка просто брала за живе.

Також на фестивалі виступив лідер Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олег Тягнибок. Під час свого виступу, перед учасниками урочистостей, Тягнибок зазначив: "Українська держава сьогодні нагадує корабель, який знаходиться в епіцентрі розбурханого моря. Окрім велетенських морських валунів, які повсякчас накривають цей корабель, його атакують ще й пірати, вже навіть проникли на нього. А в той час команда корабля бездіє, спокійнісінько спостерігаючи за тим, як величезна морська машина самотужки бореться з різними стихіями. Більше того, капітан і боцман цілком зосереджені на війні між собою. Отак і маємо: корабель (Українська держава) – покинутий напризволяще горекомандою (владою), позбавлений спрямування на жодний з можливо правильних курсів, наразі неспроможний побороти щоразу зростаючу стихію (так звану кризу)".

Пісня УПА знову лунала у Карпатах. Молоді і старі співали, люди, яким потрібно було ще кілька кілометрів йти додому, не залишали фестиваль до кінця – повстанська пісня у Карпатах лунала до третьої ранку.

Вранці наступного дня відбулася панахида біля пам'ятника "Роберту", люди молилися за повстаців, за Карпати, за Україну, за всіх нас — українців.

Повертаючись додому кожен міркував про своє — про минуле і майбутнє, про героїв і зрадників, про добро і зло. Але, допоки молодь пам'ятає і шанує подвиги минулого у нас є майбутнє, а на святі "Яворина-2009" була присутня велика кількість молоді, також дорослі приїздили зі своїми дітьми, а старенькі раділи — національний дух не помер, він житиме вічно у кожному українцеві.

ДИВИТИСЯ ФОТО З МІСЦЯ ПОДІЇ

Ілля Абель і Олена Мазур

спеціально для "Голос UA на РФ”

P.S. "Голос UA на РФ” висловлює глибоку подяку Руслану Андрійко, одному з лідерів київської "Свободи”, за запрошення на "Яворину” журналістів видання.