Янукович у середині свого терміну приміряє на себе нову роль, констатує постійний автор Frankfurter Allgemeine Zeitung Конрад Шуллер. Якщо на початку своєї політичної кар'єри його вважали радше інструментом клану регіональних донецьких олігархів з кримінальним минулим, то останнім часом множаться докази того, що український президент намагається позбутися зайвого впливу своїх колишніх патронів. "Для цього він задіяв дві групи засобів, - коментує автор. - По-перше, він поставив на ключові посади в держапараті людей, що не мають нічого спільного з його старими спонсорами (...). По-друге, за допомогою хитромудрих сімейних зв'язків він намагається вибудувати власну економічну імперію, яка в перспективі дозволить йому діяти на рівних з тими, хто свого часу сприяв його формуванню як політика і його приходу у владу".

Перебудову держапарату він почав з системи правосуддя, і вже до кінця 2010 року йому вдалося так посилити контроль над Конституційним судом, що той прийняв рішення про розширення президентських повноважень, а потім була розгорнена широкомасштабна судова кампанія проти лідерів опозиції. Після показового процесу над екс-прем'єром Юлією Тимошенко в Україні всім стало зрозуміло, що опір закінчується в'язницею, констатує коментатор.

Потім президенту вдалося розширити сферу свого впливу в армії, МВС і спецслужбах, а також у фінансових інститутах, як-от Центробанк, міністерство фінансів і податкові органи, де він зробив ставку на сім'ю і найперше на свого старшого сина. Олександр Янукович у 2012 році посів 98-ме місце серед найбагатших співвітчизників за версією Forbes - його капітал оцінюється в 99 млн доларів.

Президент Янукович, підсумовує автор, обрав шлях арабських і азіатських автократів, які вибудовують правлячі династії, призначаючи наступниками своїх синів.

Переклад InoPressa