На Одеському кінофестивалі у рамках програми "Загублений світ: українське кіно початку 90-х" покажуть фільм Андрія Дончика "Кисневий голод". Режисер зняв його 1991-го за сценарієм письменника Юрія Андруховича. У фільмі піднімається тема дідівщини. Навіяна вона особистим досвідом служби в радянській армії режисера і автора сценарію, пише Gazeta.ua.

"Служба в армії — це найгірші півтора роки мого життя, - розповідає Юрій Андрухович. - Але якби можна було повернути все назад і не піти в армію, все одно пішов би. Радий, що у мене є такий досвід. Багато написав про це. Свої перші оповідання — ще під час служби у 1983-84 роках. Вперше опублікував їх лише 1989-го. 2007-го перевидав у спільній з Жаданом і Дерешом збірці "Трициліндровий двигун любові". Маю ще цілий армійський розділ у романі "Таємниця". Крім того, згадую армію і в "Лексиконі інтимних міст" – у тих розділах, які пов'язані з місцями моєї служби".

2007-го фільм фільм взяв участь у програмі "Прощай, СРСР!" на Московському кінофестивалі.

"Найгірший період — півроку в учбовій частині в Чернівцях. Нам просто не давали спати. За статутом, якщо солдат не на вахті, має спати 8 годин. А нам давали завдання — коли виконаєш, тоді й підеш спати. А вони були такі, що виконати їх було просто неможливо. Потім рік у Гайсині вже здався курортом. Найтяжча проблема — командував відділенням із 10-ти солдатів. Зловживали там всім, чим могли, а особливо місцевим самогоном. Всі озброєні, у будь-яку хвилину щонайменше одне одного можуть перестріляти. То була відповідальність. Робив вигляд, що командую ними, вони робили вигляд, що слухаються, старшини робили вигляд, що командують мною, офіцери — що всіма нами. З тим часом більше веселі спогади пов'язані, але були і трагічні моменти. Чотири хлопці за цей час загинули. Не на війні, а через нещасні випадки і хвороби, один застрелився на посту. Що зараз відбувається в українській армії, не знаю. Але не думаю, що щось хороше. Така ж хвора, як і все наше суспільство", - підсумував письменник.

Нещодавно стало відомо, що остання картина "соціального реаліста" Кена Лоуча, яка в травні цього року брала участь у конкурсі Канн і була нагороджена Призом журі, стане фільмом закриття Одеського міжнародного кінофестивалю.