Перебіг виборчого процесу на Донбасі виявив невпевненість Партії регіонів у своєму авторитеті і граничну неповагу до власного базового електорату. Замість того, аби дотриматися виборчого етикету хоча б в найбільш лояльному регіоні, "біло-блакитні" вирішили не ризикувати і обрали кримінально-хамську модель поведінки.

Все почалося ще з виборчої кампанії, коли мажоритарники-"регіонали" відверто і безсоромно підкупляли виборців. Це стосується і безкоштовних концертів на округах, і будівництва копійчаних дитячих майданчиків (на Луганщині це вже класика), і роздачу продуктових пайків та багато чого іншого. Причому на всьому лежала жирна печатка того, що в народі називають жлобством.

Скажімо, один "регіональний" кандидат гучно "пропіарився", ніби то подарувавши комп'ютери луганській школі, хоча насправді школа отримала техніку ще минулого року в рамках гуманітарної допомоги з Китаю. Аналогічним чином повівся на Донеччині син Миколи Азарова Олексій, приписавши собі реконструкцію залізничного вокзалу, здійснену коштом "Укрзалізниці".

Більше того, підкуп виборців провадився навіть в день голосування: один з Луганських "регіоналів"-мажоритарників просто виставив на окрузі намети, де роздавали талони на продукти. Причому це робилося з дозволу мерії, яка не побачила в цьому порушень, а сам кандидат потім благополучно відхрестився від "провокації".

Звісно, не відставали від партії влади і деякі особливо нарвані самовисуванці, які підкупляли людей іноді просто в приміщенні дільниці. Але коли партія, що монопольно володіє регіоном (і майже монопольно – країною) опускається до рівня дрібних авантюристів – це наводить на роздуми.

Аби забезпечити народну підтримку, донецькі застосували проти "рідних донбасян" адмінресурс. Бюджетників зганяли на вибори як на "майовку" в радянські часи. Так, в Луганську працівників держустанов зобов'язали звітуватися керівництву про виконання громадянського обов'язку, а керівництво подавало відомості далі "нагору". Очевидно, ініціатори дійства розраховували на психологічний ефект, але явка виборців все одно не виявилася аж надто високою, не дотягнувши до 60% в Луганській та Донецькій областях.

Щодо підрахунку голосів, то тут (можливо, це дуже суб'єктивне враження) на думку спадає лише аналогія з Північним Кавказом, де кремлівські вожді можуть накрутити собі хоч 99%, хоч 102% відсотки рейтингу. Ситуацію в Донбасі пом'якшує, напевно, різниця в ландшафті і те, що Україна таки (поки що) не Росія. Втім, є чому жахатися. Скажімо, в Донецькій ОВК фальсифікації охороняли "регіонали", міліціянти і ряжені "казачкі", а громадським активістам, які намагалися фіксувати порушення, різали колеса автівки і погрожували. На одній з дільниць Донецька мало не дійшло до смертельного випадку: голова комісії спробувала припинити процес фальсифікацій, але миттєво з'явилися невідомі хлопці характерної зовнішності і заблокували виходи з приміщення. Жінка викликала міліцію, але міліція... також долучилася до блокади. Навіть коли у жінки прихопило серце, працівників "швидкої" не допустили до приміщення...

Втім, схоже, що на все це базовий електорат Партії регіонів не дуже-то й образився. Принаймні, за "халявні" парасольки, що їх роздавали під час передвиборчої кампанії "регіонали", люди буквально билися. Саме такі картини можна було спостерігати у м. Слов'янську та м. Маріуполі Луганської області. Те саме стосується і "гречки", яку народ активно розбирав, а іноді навіть ображався, що їм "не носять".

Тож не дивно, що Партія регіонів та інші "гречконоси" особливо з власним електоратом не панькалися. Навіть відверто хамські "засоби агітації" тут сприймалися в кращому разі як звична норма, а в гіршому – як велике благо і зайвий привід віддати голос за "руку, що годує".

Та що там агітація! Наївно думати, що мешканці Донбасу не знають, хто стоїть за деградацією інфраструктури регіону, знищенням підприємств та іншими симптомами "покращення". В певній мірі це спричинило до зростання рейтингу КПУ (особливо на Луганщині), але чим пояснити, що більшість донбасян все ж таки голосує за "регіони"? Без фахівців тут не обійтись.