Американським науковцям, можливо, вдалося розкрити таємницю велетенських статуй з острова Пасхи, розгадавши, яким чином творці могли пересувати їх на великі відстані, повідомляє National Geographic.

Згідно з новою теорією, величезні монолітні статуї пересували на 18 кілометрів від кар'єра, де їх вирізали, на священні місця на острові, де розставляли групами по сім або вісім ідолів, без допомоги возів, підйомних кранів і навіть великих тварин.

Раніше науковці припускали, що статуї перевозили на дерев'яних полозах, поставлених на колоди: люди тягнули за канати, закріплені за корпус боввана, колоди перекочувалися, і "сані" їхали. Проте тепер команда американських дослідників під керівництвом професорів антропології і археології Тері Ханта з Гавайського університету і Карла Ліпо з Університету штату Каліфорнія в Лонг-біч зуміли виробити нову теорію і навіть конкретним чином продемонструвати, як без будь-яких особливих пристосувань транспортувалися велетенські кам'яні статуї, уточнює InoPressa.

Науковці зазначили, що твердження нащадків полінезійського племені, яке приблизно в 800 році нашої ери припливло на острів, про те, ніби кам'яні статуї самі "прийшли" на свої нинішні місця, не такі вже й неймовірні. За останніми припущеннями дослідників, завдяки масивному животу статуй, їхньому зміщеному центру тяжіння і округлій основі статуї могли "пересуватися" у вертикальному положенні за допомогою розгойдування їх з боку на бік, так званої техніки "rock 'n' roll", уточнює The Daily Mail.

У листопаді минулого року National Geographic's Expeditions Council профінансував експеримент, в ході якого перед телекамерами група з 18 чоловік перевозила одну статую ("моаї") вагою 5 тонн і заввишки 3 метри. Моаї пересувалася за допомогою вірьовок і увесь час зберігала вертикальне положення. При цьому виникало враження, що величезна фігура танцює і пересувається за допомогою лише небагатьох людей.

Попередні спроби транспортування бовванів вертикальнопроходили зі змінним успіхом. Так, в 1986 році чеський інженер Павел Павел разом з норвезьким дослідником і мандрівником Туром Хейєрдалом і командою з 17 помічників, розгойдуючи і кантуючи з ноги на ногу величезну статую, спробували пересунути її на кілька метрів. Проте незабаром основа дев'ятитонної "моаї" була пошкоджена і експеримент довелося припинити.

Через рік іншу теорію випробував на практиці американський археолог Чарльз Лав. Він і 25 помічників поставили дев'ятитонного ідола на дерев'яні сани, поставлені на колоди, і всього за дві хвилини змогли таким чином перевезти статую на 45 метрів.

Який із способів використали тубільці багато віків тому, науковці поки що достеменно сказати не можуть, проте зазначають, що кам'яні брили, якими усіяні дороги на острові Пасхи, вказують на те, що, швидше за все, саме теорія Ханта і Ліпо застосовувалася на практиці багато віків тому.

Крім того, раніше повідомлялось, що науковці з Манчестерського університету та Університетського коледжу Лондона стверджують, що зрозуміли, звідки на кам'яних статуях (моаї) з острова Пасхи з'явилися червоні циліндри (пукау). На думку Коліна Річардса і Сью Гамільтон, циліндри створювали в каменоломні, розташованій у жерлі давнього вулкана, а потім котили звідти до статуй по доріжці, зробленій з червоного вулканічного попелу.