Президент України Віктор Янукович ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року "Про нову редакцію Воєнної доктрини України", передає УНІАН.

Відповідний указ розміщено на офіційному сайті глави держави.

Зокрема, Кабінету міністрів України доручено внести у тримісячний строк у встановленому порядку пропозиції щодо узгодження актів законодавства у відповідністі із цим Указом.

Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України доручено забезпечувати інформаційний супровід виконання Воєнної доктрини України.

Згідно з рішенням РНБО, основними цілями воєнної політики України щодо запобігання виникнення військових конфліктів є:

- зниження рівня напруженості військово-політичної обстановки і врегулювання суперечностей між сторонами військово-політичних відносин;

- усунення протиріч шляхом досягнення комплексної збалансованості інтересів сторін військово-політичних відносин; сприяння паритетному і збалансованому скороченню збройних сил і озброєнь в регіоні та світі;

- удосконалення міжнародно-правових механізмів, спрямованих на недопущення застосування військової сили для вирішення проблемних питань військово-політичних відносин.

Крім того, Стратегією визначено, що основними принципами військової політики України щодо запобігання виникнення військових конфліктів є: забезпечення обгрунтованості, послідовності і системності воєнної політики; дотримання без'ядерного статусу і політики позаблоковості; координація і узгодженість дій на міждержавному рівні.

При цьому основними шляхами запобігання виникненню військових конфліктів є:

- підвищення ролі і авторитету Україні на міжнародній арені;

- участь в міжнародних політичних, економічних, культурних та інших організаціях й організаціях з безпеки, діяльність яких не суперечить нормам міжнародного права та законодавству України;

- активне сприяння розвитку сучасних систем колективної безпеки;

- забезпечення боєздатності Збройних Сил України та інших військових формувань на рівні, достатньому для стримування потенційного агресора від застосування військової сили проти України;

- юридично-правове оформлення міжнародних гарантій, наданих Україною у зв'язку з її відмовою від ядерної зброї;

- завершення договірно-правового оформлення державного кордону України;

- забезпечення інформаційної безпеки;

- зміцнення позитивного іміджу Україні на міжнародній арені шляхом активізації інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань військової політики держави;

- дотримання міжнародних зобов'язань у сфері здійснення контролю над озброєннями;

- участь в міжнародних операціях, пов'язаних з врегулюванням криз, в антитерористичній і антипіратській діяльності згідно із нормами міжнародного права та законодавства України;

- надання гуманітарної допомоги державам, які цього потребують, в визначеному міжнародними нормами порядку;

- розширення міжнародного економічного співробітництва з питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць, території яких прилягають до державного кордону України;

- підвищення життєвого рівня населення і подолання надмірного майнового розшарування в суспільстві;

- дотримання прав етнічних та релігійних меншин, забезпечення їх національно-культурних потреб.

Стратегією визначено, що Україна дотримується політики позаблоковості, розцінює її як важливий фактор зниження напруження у військово-політичній обстановці в регіоні.

У той же час Україна вважає намірами або діями інших держав такі дії, які створюють умови для виникнення військового конфлікту і застосування військової сили проти неї, а саме:

- висунення ультимативних вимог, виконання яких може призвести до порушення територіальної цілісності і суверенітету України;

- припинення дипломатичних відносин з Україною;

- дозвіл іншої держави на використання власної території третьою державою (коаліцією) для підготовки та здійснення агресії проти України;

- економічну чи інформаційну блокаду України

- унеможливлення виконання суб'єктами забезпечення національної безпеки своїх функцій;

- проведення акцій, які порушують безпеку функціонування об'єктів ядерної, хімічної промисловості, оборонно-промислового комплексу, об'єктів, на яких зберігається зброя, військова техніка, боєприпаси, інші потенційно небезпечні об'єкти, в тому числі здійснення кібернетичних атак на зазначені об'єкти;

- демонстрацію військової сили, активізацію розвідувально-підривної діяльності проти України;

- фінансування непередбачених законом воєнізованих або збройних формувань на території України або постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки;

- проведення загальної або часткової мобілізації в разі розгортання військових формувань біля державного кордону України;

- залишення без узгодження з Україною пунктів дислокації підрозділами збройних сил іншої держави, які згідно з укладеними міжнародними договорами знаходяться на території Україні, а також дії щодо застосування таких підрозділів проти третьої держави.

Відповідно до рішення Ради нацбезпеки, з метою стримування потенційного агресора в разі виникнення передумов застосування військової сили України в залежності від обставин може:

- активізувати дії в міжнародному інформаційному просторі;

- звернутися до Ради Безпеки ООН, інших міжнародних та регіональних організацій, впливових держав, держав - гарантів безпеки України відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї по здійсненню заходів щодо недопущення застосування військової сили проти України;

- ввести правовий режим воєнного (надзвичайного) стану;

- Демонструвати власну обороноздатність, готовність і рішучість до відбиття агресії, здатність заподіяти потенційному агресору несумісних втрат.

Стратегія визначає, що основною метою підготовки держави до збройного захисту національних інтересів є досягнення рівня обороноздатності, достатньої для стримування інших держав від застосування військової сили проти України, а в разі військового конфлікту - для оперативного та узгодженого переходу держави з мирного до військового стану і відсічі збройній агресії, ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройного конфлікту, територіальної оборони та цивільного захисту України.

При цьому метою застосування Україною військової сили в разі збройної агресії є примус агресора до відмови від подальшого застосування військової сили з повним відновленням територіальної цілісності і суверенітету України, а також до надання гарантій з відшкодування завданої шкоди; у разі збройного конфлікту - досягнення згоди між сторонами конфлікту про відмову від вимог, які порушують конституційний лад і територіальну цілісність України, від подальшого застосування військової сили, а також про роззброєння незаконних воєнізованих чи збройних формувань.

Нагадаємо, президент України Віктор Янукович 19 квітня затвердив Річну національну програму співробітництва Україна-НАТО на 2012 рік.

З 20 по 21 травня в Чикаго проходив саміт НАТО, на якому був присутній та глава української держави. Янукович зазначив, що Україна послідовно підтримує реалізацію Лісабонської стратегії НАТО, яка передбачає поетапне завершення спільної військової операції в Афганістані до кінця 2014 року.