Як нам доведеться змінити Європу після Brexit: стаття Еммануеля Макрона

Наприкінці травня 2019 року громадяни країн-членів ЄС оберуть новий склад Європейського парламенту, і ці вибори можуть стати поворотними для подальшого розвитку Євросоюзу. По-перше, через зростання ваги ультраправих. А ще ці вибори стануть першими, в яких не планують брати участь британці.

Цього тижня у провідних виданнях всіх 28 держав-членів Євросоюзу вийшла стаття за підписом президента Франції Еммануеля Макрона, перекладена офіційними мовами всіх держав-членів.

У ній – про незворотність змін і про те, якою має стати нова, реформована Європа, і про те, як вона має опиратися зовнішнім впливам. В тому числі - з Росії.

Громадяни Європи!

Я хочу звернутися до вас особисто, і не тільки заради нашої спільної історії та цінностей, які нас об'єднують – а через те, що час цього вимагає. За кілька тижнів відбудуться європейські вибори, що стануть вирішальними для майбутнього нашого континенту.

Ще ніколи від часів Другої світової війни єдність Європи не була такою важливою. І ніколи досі Європа не була в такій небезпеці, як зараз.

Символом цього є Brexit.

Він символізує кризу Європи, яка не спромоглася відповісти на потребу громадян у захисті від основних потрясінь сучасного світу. А ще Brexit символізує "європейську пастку". Ця пастка не є частиною Євросоюзу. Вона – в брехні та безвідповідальності, які можуть знищити ЄС.

Хто сказав британцям правду про їхнє майбутнє після Brexit?

Хто з ними говорив про втрату доступу до європейського ринку? Хто згадав про ризики для миру в Ірландії через відновлення колишнього кордону?

Націоналістичні повороти не дають нічого. Це шлях відмови без альтернативи. Ця пастка загрожує всій Європі, адже продавці гніву, захищені "фейками", готові пообіцяти все що завгодно.

Але ми повинні лишатися твердими та зберігати гордість, та попри всі маніпуляції – роз’яснювати, чим є єдина Європа.

Адже Євросоюз – це історичний успіх, це примирення спустошеного війною континенту в безпрецедентному проекті заради миру, процвітання і свободи. Ми ніколи не повинні забувати про це.

І цей проект захищає нас досі. Яка країна могла би самостійно протидіяти агресивним стратегіям великих держав? Хто може стверджувати, що є суверенним і самостійним, коли опиняється перед обличчям цифрових гігантів, IT-корпорацій? Чи як би ми всі протистояли фінансовій кризі, не маючи євро, який став силою Євросоюзу?

Єдина Європа – це також ті тисячі проектів щодня, які змінили наші регіони: це відремонтовані школи, побудовані дороги чи довгоочікувана поява високошвидкісного інтернету.

Ця боротьба є щоденним зобов'язанням, тому що єдина Європа – як і мир – ніколи не може сприйматися як те, що є саме собою. Я невтомно, заради Франції, працюю над тим, щоб вивести Європу вперед, щоб захистити принцип, на якому вона побудована. І ми вже показали здатність створити те, що вважалося недосяжним: Європу, здатну до оборони та до захисту соціальних прав.

І все ж нам треба робити більше і діяти швидше, тому що є інша пастка: пастка статус-кво.

Зіткнувшись із великими кризами у світі, громадяни часто запитують: "Ну і де Європа? Що вона робить?"

ЄС перетворився в їхніх очах на бездушний ринок. Але Європа – це не просто ринок. Це проект.

Ринок потрібен, але він не повинен применшувати потреби в кордонах, які нас захищають, та цінностях, які нас єднають.

Заяви націоналістів, немов вони захищають нашу ідентичність, відступаючи від Європи, – оманливі. Саме європейська цивілізація об'єднує, звільняє і захищає нас. Але помиляються також ті, хто вважає, що нічого не потрібно змінювати. Вони заперечують страхи, які відчувають наші народи, заперечують сумніви, які підривають наші демократії.

Нині – вирішальний момент для нашого континенту. Момент, коли нам потрібно винайти політичні й культурні обриси нашої цивілізації в мінливому світі. Настав момент європейського оновлення.

Перед загрозою ізоляції та розколу я пропоную нам разом побудувати це оновлення навколо трьох амбіцій: свободи, захисту і прогресу.
 

1) Захистити нашу свободу

Європейська модель базується на свободі людини, на розмаїтті поглядів та творчості.

Наша головна свобода – демократична, це свобода вибору наших лідерів попри те, що іноземні держави прагнуть впливати на наш голос на кожних виборах.

Я пропоную створити Європейське агентство захисту демократії, яке надаватиме кожній державі-члену європейських експертів для захисту виборчого процесу від кібератак та маніпуляцій.

Так само – в дусі незалежності – ми повинні заборонити фінансування політичних партій у ЄС іноземними силами. Нам потрібні пан'європейські правила, що заборонять усі форми інтернет-підбурювання до ненависті та насильства, адже повага до особистості є наріжним каменем нашої цивілізації гідності.
 

2) Захистити наш континент

Європейський Союз, заснований на внутрішньому примиренні, відірвався від реалій світу. Але жодна спільнота не надає своїм учасникам відчуття належності, не маючи кордонів, які вона захищає.

Наш кордон – це свобода в безпеці.

Тому нам треба переосмислити Шенгенську зону.

Всі ті, хто хоче бути частиною Шенгену, підпадають під принципи відповідальності (а це – жорсткий прикордонний контроль) і солідарності (єдина політика щодо притулку з правилами його надання та відмови).

Нам знадобляться спільні прикордонні сили та Європейський офіс притулку, чіткі зобов'язання з контролю та європейська солідарність, до створення яких докладеться кожна країна під проводом Європейської ради з питань внутрішньої безпеки. Тому в питанні міграції я вірю в Європу, яка захищає як свої цінності, так і свої кордони.

Ті ж стандарти повинні застосовуватися до оборони.

Протягом останніх двох років досягнуто значного прогресу, але ми повинні встановити чіткий курс. Договір про оборону і безпеку в рамках ЄС має визначити наші основні зобов'язання у співпраці з НАТО і нашими європейськими союзниками: збільшення витрат на оборону, справді дієва норма про взаємну оборону та створення Європейської ради з питань безпеки, до якої має увійти і Велика Британія.

Наші кордони також повинні гарантувати чесність бізнес-конкуренції.

Яка сила в світі сприйме продовження торгівлі з тими, хто не дотримується жодного з їхніх правил?

Ми не можемо страждати мовчки.

Нам потрібно реформувати конкурентну і торговельну політику, запровадивши штрафи або навіть заборону на торгівлю в Європі для тих підприємств, які компрометують наші стратегічні інтереси та фундаментальні цінності, як-то екологічні стандарти, захист персональних даних чи то принципи чесної сплати податків. Ми маємо ухвалити преференційні правила в стратегічних галузях та у державних закупівлях, подібно до того, як це роблять наші американські та китайські конкуренти.
 

3) Відновити дух прогресу

Євросоюз не є "другосортною" силою.

Європа є авангардом, вона завжди визначала стандарти прогресу. При цьому необхідно просувати конвергенцію, а не конкуренцію: ми вже створили систему соціальної безпеки, та маємо запровадити соціальний захист для робітників на всьому просторі ЄС, який гарантує однакову оплату праці на тому ж робочому місці, а також мінімальну європейську заробітну плату, що відповідатиме кожній країні і щороку буде спільно обговорюватися.

Відновлення прогресу повертає до порядку денного питання екології. Чи зможемо ми дивитися в очі нашим дітям, якщо не віддамо свій "борг" у питаннях клімату?

Євросоюз має встановити мету – нульові викиди окису вуглецю до 2050 року та скорочення пестицидів удвічі до 2025 року – і адаптувати свою політику, створивши Європейський кліматичний банк для фінансування екологічного переходу та Європейські сили харчової безпеки для поліпшення контролю за харчовими продуктами і протистояння загрозі лобізму, незалежної наукової оцінки речовин, небезпечних для довкілля та здоров'я.

Цей імператив має слугувати орієнтиром для всіх, від Центрального банку до Єврокомісії, від європейського бюджету до Інвестиційного плану для Європи. Усі наші інститути повинні сприймати питання клімату як свій мандат.

Прогрес і свобода дають можливість заробляти на життя своєю роботою. Тому Європі треба працювати над створенням робочих місць. Ось чому нам потрібно не тільки регулювати діяльність цифрових гігантів (для швидкого покарання за недобросовісну конкуренцію, застосування прозорих алгоритмів тощо), а й фінансувати інновації, надаючи новій Європейській раді з інновацій бюджет, порівнюваний зі Сполученими Штатами. Ми маємо очолити нові технологічні прориви, такі як штучний інтелект.

Європа має спрямувати увагу на Африку, взявши на себе дорогу і амбіційну підтримку африканського розвитку, що включатиме інвестиції, академічні партнерства та освіту для дівчат.

Свобода, захист і прогрес – на цих стовпах потрібно будувати європейське оновлення.

Ми не можемо дозволити націоналістам користуватися гнівом народу, не пропонуючи натомість рішень. Ми не можемо спокійно сприйняти звуження Європи. Ми не зможемо ховатися, сприймаючи бажане за дійсне, і робити вигляд, що справи йдуть, як завжди.

Європейський гуманізм вимагає дій.

Люди хочуть бути частиною змін.

Отже, до кінця року ми з представниками європейських інституцій та держав-членів організуємо Конференцію для Європи, щоб запропонувати ті зміни, яких потребують наші політичні проекти. Навіть якщо для цього знадобиться внести зміни до Договорів ЄС.

Ця конференція потребуватиме взаємодії з групами громадян, має почути науковців, представників бізнесу та працівників, релігійних та духовних лідерів. Вона визначить дорожню карту для Євросоюзу, яка перетворить ці ключові пріоритети на конкретні дії.

Не всі погодяться з усім. Але що краще: мати завмерлу Європу – чи навпаки, Європу, яка просувається, нехай часом і різними темпами, і яка відкрита для всіх?

У цій Європі народи дійсно повернуть контроль над своїм майбутнім. І у цій Європі Велика Британія, я впевнений, знайде своє справжнє місце.

Громадяни Європи, безвихідь Brexit є уроком для всіх нас. Ми повинні уникнути цієї пастки і зробити значущими і майбутні вибори, і весь європейський проект. Ви самі вирішуєте, чи повинна Європа і цінності прогресу, що вона втілює, бути чимось більшим, ніж просто епізод в історії.

Це вибір, який я пропоную: разом накреслити шлях до європейського оновлення.

Еммануель Макрон,

президент Франції