Позиції Польщі та Угорщини у ЄС неочікувано посилилися, що у майбутньому може послабити сам Союз.  А також надовго відбити охоту у ключових держав союзу до подальшого розширення

Ще декілька днів тому здавалося, що протиріччя всередині ЄС вирішаться. Що спільні зусилля Брюсселя разом із німецькими та французькими дипломатами таки дозволять реалізувати в об'єднаній Європі механізм, який пов'язує верховенство права в тій чи іншій державі з економічною допомогою із загальноєвропейського бюджету, на яку ця держава може розраховувати. Себто, тим, хто порушував права людини, пропонується або повернутися на демократичний шлях, або затягнути паски і не розраховувати на гроші Союзу.

Звичайно, Угорщина та Польща, перші майбутні цілі такої політики, противилися з усіх сил. І прийняття бюджету загальноєвропейського бюджету блокували. І навіть виходом із ЄС загрожували. Щоправда якось так неголосно, здебільшого у власному Сеймі. Ну, чи в інтерв'ю для правих проПіСівських журналів.

Але насправді ці прихильники "суверенної демократії" були під шаленим тиском. З одного боку їхня позиція зі зрозумілих причин не подобалась країнам Півдня Європи, які найбільше постраждали від пандемії і потребують фінансової підтримки негайно. З іншого боку, на них тиснули із Брюсселя, Берліна та Парижа. При тому загроза залишитись без бюджету не сильно тішила і "господарчу" частину, власне, польського уряду.

При тому здавалося, що Будапешт та Варшава під цим тиском були фактично самотніми. Себто якісь союзники у них, звичайно, були – на кшталт прем'єра Словенії Янеза Яноша, але їхній голос важив не так щоб дуже багато.

Тому могло скластися враження, що перемога у Брюсселя практично в кишені. Але на вихідних португальська газета Publico ці ілюзії розвіяла.

Стало відомо, що прем'єр-міністр Португалії Антоніу Кошта також є активним противником ідеї механізму, який би узалежнив отримання фінансування з боку ЄС від дотримання ліберальних правових норм. І що він неодноразово виступав на боці Польщі та Угорщини на закритих зустрічах лідерів ЄС. В тому числі – і на останній, листопадовій.

Якщо зважити на той факт, що головування в ЄС з січня перейде саме до Португалії, і подальші переговори з Польщею і Угорщиною здійснюватиме саме Лісабон, то сумнівів у тому, що пов'язати верховенство права із фінансовою допомогою у ЄС ближчим часом не вдасться, не виникає ні в кого. Так само  не буде сюрпризом інформація про те, що Португалія, разом із Польщею, Угорщиною та Грецією є одними з найбільших отримувачів фінансової допомоги з європейського бюджету.

В такий спосіб складається дивовижна ситуація, за якої економічно слабкі держави європейської спільноти отримують регулярну підтримку з боку більш розвинутих сусідів. При тому поділяти правові й політичні цінності цієї спільноти вони демонстративно відмовляються.

Зважаючи на спритність європейської дипломатії, можна не сумніватися, що подібна ситуація триватиме впродовж істотного часу. Але можна не сумніватися і в тому, що рано чи пізно цій ситуації буде покладено край – хай навіть ціною структурної цілісності ЄС в його сучасних кордонах.

А от практичний результат цієї "війни двох Європ" – яка насправді є протистоянням розвинутих ліберальних суспільств із менш розвинутими та схильними до автократії сусідами – для України буде невтішним.

По-перше, теперішній конфлікт між Польщею, Угорщиною та Португалією з одного боку та рештою ЄС з іншого, надовго відіб'є в Брюсселя охоту навіть думати про можливість прийняття до союзу держав із слабкою економікою і великою схильністю до політичного популізму. По-друге, наростання конфлікту рано чи пізно призведе до економічних санкцій стосовно Польщі, від добробуту якої Україна також є почасти залежною. Не кажучи вже про те, що радикальне "переформатування" в ЄС може помножити на нуль антиросійські санкції Європи.

В такий спосіб польські націонал-популісти, які часто й охоче декларують антиросійський характер своєї політики, не тільки зашкодять Києву, але й зіграють на руку Кремлю.