Волонтери в Україні чудово знають про “закон бумеранга”, проте найбільше їх мотивує бажання допомогти тим, хто цього потребує. До того ж, допомога іншим надає сили подолати тривогу, не здаватися, не давати власному світлу згасати!

Одна з них – пані Надія з Чернігова – сильна жінка, яка попри всі пережиті випробування, не перестала бути Людиною! 

У пенсіонерки пані Надії з Чернігова проблеми зі здоров’ям та група інвалідності, але щодня вона допомагає тваринам під час війни: годує безпритульних котів та собак, доглядає та піклується про них.

Хоча пані Надія витрачає чималі кошти на дороговартісні ліки, але не може пройти повз чотирилапого в біді: саме так вона стала щасливою господинею тридцяти восьми котиків та кількох собачок, врятованих від сумної долі безхатьків. Жінка прихистила «хвостиків» у звичайній міській квартирі на восьмому поверсі!

«Догляд за своїм «домашнім звіринцем» – це мій спосіб показати, що допомогти може кожен! Я часто зіштовхувалася з людським нерозумінням – мовляв, навіщо це тобі, адже у самої скільки проблем… Проте я по-іншому не можу!» – розповідає пані Надія.

Історія її допомоги «хвостикам» починається ще з 2014 року. Тоді жінка щодня їздила до Києва на Майдан, а після повернення додому до Чернігова готувала безпритульних тваринок… Як би пізно вона не поверталася, чотирилапі завжди чекали її повернення та порцію свіжої, гарячої каші!

А вдома у квартирі зустрічали десяток врятованих з вулиці кішок, які теж потребували піклування. Одного вечора до них додалася ще врятована собачка Білочка, а потім ще, і ще, і ще – жінка не може пройти повз нещасну та збідовану тваринку на вулиці…

«Я забираю з вулиці насамперед тих котиків, які колись були домашніми, а потім з тих чи інших причин залишилися без господарів. Забираю тому,  що на вулиці вони просто не виживуть. Потрапивши із повної небезпек вулиці у тепло та затишок квартири, бідолашні пухнастики сплять по декілька днів!» – ділиться пані Надія.

З початком російської агресії Чернігів зазнав нещадних обстрілів та бомбардувань, а  безпритульних тварин стало більше. Місто дуже жорстоко обстрілювали, постійні сирени та свист снарядів, вибухи неподалік… Але навіть тоді пані Надія не припиняла надавати допомогу тваринам під час війни! Навіть під обстрілами, ризикуючи власним життям, жінка йшла годувати безпритульних підопічних та власних улюбленців…

«З їжею було дуже сутужно, води не було – я сама тягала п'ятилітрові фляги на восьмий поверх, – розповідає жінка. – Знайомі та рідні наполегливо просили евакуюватися разом з ними, але я рішуче відмовилася: «А хто тоді доглядатиме за моїми підопічними і дбатиме про вуличних «хвостиків»?! Я – для них цілий світ і вони без мене не виживуть!.

Щодня дбати про своїх підопічних, годувати їх та лікувати непросто, зважаючи на мій стан здоров’я… Із моїм діагнозом, люди, буває, майже не ходять – вони постійно лежать. Проте мене тримає на ногах усвідомлення того, що я потрібна своїм чотирилапим друзям! Дякую добродіям з Goodacity за корм для тварин та життєво необхідні ліки для мене – це дає мені сил жити і творити добро далі! Усвідомлення того, я на цій стежці не самотня, а одна із волонтерів в Україні, надихає продовжувати!»

Друзі, об’єднуємося заради перемоги світла над темрявою!