Розробник суперечливої концепції найшвидшого наземного транспорту у світі продав у шести країнах більш як 60 ліцензій, що дають змогу брати участь у реалізації проекту. Сильне зацікавлення задум викликав у Китаї, де науковці мають намір першими втілити сміливу ідею, якій невдовзі виповниться сто років.

Діловий підхід до реалізації своєї мрії обрав винахідник з Флориди Деріл Остер. Його компанія ET3.com розробляє систему швидкісного сполучення, покликану замінити літаки. Але будувати її пропонується всім охочим: автор поширює ліцензії на право використання своєї інтелектуальної власності, пише Membrana.ru.

ET3 означає Evacuated Tube Transport Technologies (технології транспортування по вакуумній трубі), відповідно, сам такий транспорт Деріл іменує ETT. У загальних рисах суть його проста. Герметичні капсули на магнітній підвісці летять усередині труби, з якої відкачано повітря.

Оскільки "вагони" не торкаються стінок, а аеродинамічний опір практично зведено до нуля, витрати на переміщення такого апарата в просторі (в розрахунку на кілограм вантажу) можуть бути в десятки разів нижчі, ніж у звичайного потяга. Адже початкова енергія, необхідна для розгону капсули до високої швидкості, може бути майже повністю повернута в мережу поблизу пункту призначення - під час гальмування завдяки тим-таки електромагнітним системам. Це ніщо інше, як вакуумний потяг. Його ідею вперше висунув російський фізик Борис Вейнберг ще 1914 року.

У теорії вагончики у вакуумній трубі могли б розвивати швидкість, яку більш або менш можна порівняти з космічною (до 8000 км/год), і долати міжконтинентальні відстані швидше за будь-який літак.

Але хоча в XX столітті з подібними пропозиціями інженери виступали не раз, вакуумний потяг досі залишається казкою. Очевидно, при його створенні необхідно подолати масу неабияких труднощів. Це аніскільки не бентежить Остера, який ще 1999 року отримав на ETT американський патент.

Оптимальний варіант співвідношення капітальних витрат і місткості - це півтораметрова труба і капсули на шість пасажирів, або 370 кілограмів вантажу, діаметром 1,3 метра і завдовжки 4,9 м.

Незважаючи на розмір, як у легкового автомобіля, капсули мають важити лише 180-190 кг. У капсулах будуть розміщені тільки магніти та провідні обмотки для реакції на зовнішні поля. За інформацією Gizmag, ймовірно, там можуть бути використані і надпровідники.

На станціях по всьому маршруту ETT мають бути передбачені автоматичні шлюзи, що запускають заповнені капсули в трубу і витягують їх у місці призначення. У коротких (міжміських) поїздках швидкість таких капсул могла б становити 600 км/год, а в далеких - до 6500 км/год. Це дозволило б добиратися з Нью-Йорка до Пекіна за 2 години.

Системи регенерації повітря, схожі на ті, що застосовуються на підводних човнах і в космічних кораблях, забезпечували б пасажирів киснем. А занудьгувати в міжконтинентальних рейсах їм не давали б екрани з відеофільмами або іграми. Також на "віртуальні вікна" на стінках капсули можна виводити будь-який пейзаж, повідомляє новатор.

За 100 дол і 6-відсоткові відрахування від майбутніх доходів Остер продає ліцензії на ETT. Інженер сподівається, що саме ліцензіати допоможуть йому довести задум до стадії "заліза".

Фінальне проектування працездатної вакуумної дороги американець порівнює з розробкою відкритого програмного забезпечення. Він стверджує, що справа зрушиться з мертвої точки, якщо набереться тисяча власників ліцензії, здатних певною мірою взяти участь в проекті - розрахунками, матеріалами, лабораторними експериментами. Поки що таких виявилося трохи більше ніж 60.

Можливо, перша така дорога буде побудована в Китаї. Ще 2001 року патентом на ETT зацікавився доктор Чжан Яопін з Південно-Західного університету Цзяотун (SWJTU), який написав американцеві листа.

У 2002 році Деріл приїхав до Китаю, познайомився з Яопіном особисто і допоміг йому запустити в Піднебесній дослідження з ETT, причому в них вдалося зацікавити ще кількох дослідників з різних китайських інститутів та університетів, а трохи пізніше і фахівців з Японії.

У 2010-му з'явилася інформація, що робота над китайським варіантом ETT йде повним ходом. Чжан і його колеги вирішили побудувати два прототипи. До 2013 року вони мають намір створити невелику модель вакуумного поїзда, розраховану на досягнення швидкості 600-1000 км/год, а в наступні роки - більшу систему, фактично прообраз робочого транспортного апарата з максимальною швидкістю 500-600 км/год.

Цей потяг має пересуватися по підземному тунелю. Причому якщо Деріл пропонував створювати в тунелі вакуум, то китайці вирішили обмежитися просто зниженим тиском повітря. Це дозволило б отримати помітну економію енергії і водночас спростило б і здешевило б конструкцію труби. Її вартість китайці оцінили на приблизно 3 млн за кілометр, що нижче за витрати на двоколійний рейковий високошвидкісний транспорт.

Великий прототип системи ETT навряд чи варто чекати раніше 2020 року. Але, можливо, саме наполегливі китайці з японцями першими доведуть столітню ідею до втілення. Ідею, яку флоридський інженер поетично називає Space Travel on Earth, тобто космічною подорожжю на Землі.

Нагадаємо, нещодавно, у 2011 році, Китай провів успішні випробування потяга, здатного розвивати швидкість 500 кілометрів на годину.