Зарубіжна преса продовжує повідомляти останні новини з Сирії та висловлюватися про позицію Росії, а оглядачі й експерти - пропонувати свої варіанти подолання кризи.

"За словами опозиціонерів, сили Асада роздумують про застосування хімічної зброї в Хомсі" - промовляє заголовок в Haaretz. "Опозиціонери заявили: їм повідомили, що сирійська армія доставила в будівлю школи в Хомсі велику кількість гранат і мінометних мін, начинених хімічними речовинами", - пише журналіст Зві Бар'єль, використовуючи матеріали агентства DPA. За словами опозиціонерів, солдатам роздають протигази. "Джерела в опозиції говорять, що в останні два дні атаки урядових сил на міста Хомс, Ідліб і Дараа стали небувало лютими, лікарні та поліклініки бомблять, лікарів заарештовують", - пише видання.

"Туреччина планує провести конференцію на тему сирійської кризи", - повідомляє Financial Times. Завдання конференції - розробка плану з припинення боїв у Сирії після того, як зусилля ЛАД і ООН зазнали невдачі, пояснює журналіст Деніел Домбі. Провести конференцію слід у Туреччині чи іншій країні регіону, щоб проявити солідарність, зазначив глава МЗС Туреччини Ахмед Давутоглу.

"Туреччина перебуває в авангарді закликів до відставки Асада, а також дала притулок на своїй території сирійським політичним і військовим опозиціонерам. Але вона твердо має намір зберегти багатополярний підхід до кризи замість того, щоб вживати односторонніх заходів стосовно Сирії", - йдеться в статті. На думку Давутоглу, час для дипломатичних зусиль ще є.

"Чому США повинні озброїти сирійську опозицію" - так назвав свою статтю в блозі на сайті The Washington Post оглядач Джексон Діл. На думку автора, зараз адміністрація Обами бере приклад з Вовка з казки про трьох поросят: гучно засуджує Асада, сподіваючись, що під вагою звинувачень його "солом'яний будиночок" зруйнується сам собою. Але "Вільна сирійська армія", судячи з усього, нездатна протистояти урядовим танкам і артилерії.

Сенатори Маккейн, Грехем і Ліберман закликали США та їхніх союзників активно допомагати сирійській опозиції, зокрема постачати зброю. Коли Держдепартамент заявив, що ввезення в Сирію додаткової зброї - не рішення, Маккейн відповів у своєму Twitter: "Скажіть це іранцям та росіянам".

І перемога Асада, і затяжна громадянська війна в Сирії стануть катастрофою для США і їхніх союзників, вважає автор. Зате швидке падіння режиму Асада завдасть нищівного удару по Ірану. Тому найкращий крок США - допомогти опозиції: "Неважко діяти через треті сили: держави Перської затоки і, можливо, Туреччина, вже надають допомогу і, ймовірно, зброю Вільній сирійської армії", - йдеться в статті.

Правда, неназваний європейський дипломат застеріг автора, що курс на озброєння опозиції загрожує "другим Афганістаном". Діл заперечує: Америці слід підтримати сирійську опозицію матеріально саме для того, щоб надбати вплив у Сирії. "Невже краще діяти, поки саудівські і катарські фундаменталісти постачають зброєю своїх однодумців у Сирії, щоб потім отримати політичні важелі?" - запитує оглядач.

"Долю Сирії визначить зброя, а не дипломатія", - заявляє в заголовку своєї статті в Independent оглядач Адріан Гамільтон. Автор вважає: всім, хто обурюється вето щодо "сирійської" резолюції, просто зручно покладати на Росію і Китай провину за ескалацію насильства. "Невже, якби резолюцію схвалили, Асад негайно припинив би обстріли Хомса та інших центрів опору?" - риторично запитує Гамільтон.

На думку автора, режим Асада вважає: оскільки збройна міць його супротивників наростає, єдиний вихід - розчавити їх, поки вони ще не в силах повалити режим.

В таких обставинах дипломатія, як і санкції, - лише спосіб для західних політиків прикинутися, ніби вони щось роблять із ситуацією, над якою не владні, висновує автор. На думку журналіста, говорити про врегулювання в Сирії шляхом переговорів вже пізно: "Пролито дуже багато крові". У кращому разі проти Асада повстане середній клас. "Більш ймовірно, що опозицію озброять релігійні угруповання Саудівської Аравії та інші за сприяння Туреччини і напевно за таємної допомоги США і Британії", - підсумовує автор. Дипломатія тепер - справа десята.

"Косівська модель для Сирії" - так озаглавлена ​​стаття на сторінках The Wall Street Journal, що її написав Фуад Аджамі, співробітник Гуверівського інституту (Стенфордський університет).

На думку автора, адміністрація Обами марнувала час, ганяючись за "міражем засудження Дамаска в Радбезі ООН", хоча Росія і Китай нізащо не підтримали б цю позицію. "Не було необхідності упадати коло росіян. Ми потрафили їхній гордості - обійшлися з ними, як з великою державою, - і вони вичавили з цього максимум користі для себе всередині країни і за кордоном", - вважає автор.

На ділі адміністрації Обами слід шукати способів повалення Асада. Автор радить нинішньому президенту взяти приклад з Клінтона в 1999 році. Тоді операція ВПС НАТО проти Сербії позбавила Мілошевича ресурсів для війни з косоварами, при цьому США не втратили жодного солдата. "І все це було зроблено поза задушливими рамками Ради Безпеки ООН", - підкреслює автор.

Сьогодні в Обами є подібний шанс припинити вбивство безневинних мирних громадян у Хомсі, Хамі і Дераа в Сирії, пише автор. На його думку, режим Асада блефує, і його можна повалити без масованої участі США.

Аджамі рекомендує США визнати Сирійську національну раду законним урядом Сирії, запровадити безполітну зону в обложених районах, допомогти в навчанні і спорядженні "Вільній сирійській армії", закликати Туреччину більше допомагати сирійським дезертирам, а багаті арабські країни - фінансувати всі ці зусилля. Тоді Обама в своїх мемуарах одного разу зможе написати, що зробив для сирійців усе, що міг.

"Вето, гідне брежнєвської епохи" - так називається стаття оглядача Financial Times Філіпа Стівенса, присвячена вето Росії та Китаю, накладеному на резолюцію Радбезу ООН щодо Сирії.

Сергій Лавров днями запевняв, що Росія, всупереч отруйній західній пропаганді, займає неупереджену позицію. "Це повернення у часи холодної війни", - коментує автор. На його думку, "російське вето, за прикладом якого пішов Китай" спонукало Асада посилити атаки, і Сирія котиться до повномасштабної громадянської війни.

Та хоч як би там було, у виступі Лаврова в Мюнхені автор угледів якісь нові нотки: "Росія переходить в оборону". Автор згадує, що Путін зіткнувся з масовими акціями протесту і був обсвистаний минулими прихильниками. "Інстинктивна реакція - звинувачувати зовнішніх ворогів: усе, від невдоволення всередині країни до повстань в арабських країнах, сприймається через призму західних підступів", - пише автор. Путін став нагадувати Брежнєва: "гучні заяви на міжнародній арені не маскують гниття всередині країни".

Автор визнає, що не тільки Росія вдається до подвійних стандартів: "Захід останнім часом став енергійно боротися за свободу в арабському світі, але все одно боїться, що демократизація перекинеться на багаті нафтою автократії Перської затоки".

Але головне, що араби стають господарями на Близькому Сході. У цій ситуації Вашингтон, хоч і запізніло, підтримав реформаторів, а Росія зробила помилкову ставку - виявилася в ролі захисника авторитаризму. Китай теж хибно трактує обстановку.

Оглядач запевняє Лаврова, що Захід зовсім не рветься проводити інтервенцію в Сирії. Ситуація просто змінилася без жодних підступів Заходу. "І нікого тепер не цікавить риторика холодної війни", - підкреслює автор.

Переклад InoPressa