Особа "Елізи" достовірно не встановлена, а нещодавно провідний фахівець з творчості Бетховена дійшов висновку, що її ніколи не існувало, — повідомляє The Guardian.

Норман Лебрехт доводить, що "Багатель № 25 ля мінор" стала відома як "Für Elise» ("Для Елізи") виключно через неправильне прочитання посвяти на рукописі 1810 року.

Він стверджує, що Бабетта Бредл — мюнхенська вчителька, якій належав рукопис у 1865 році, думала про свою онучку Елізу. Ні Бредл, ні її онука ніколи не зустрічалися з Бетховеном, який помер 1827 року.

Авторитетний музикознавець Людвіг Ноль відвідав Бредл, щоб вивчити деякі рукописи, і дізнався про підпис Бетховена на однієї з них. Він зіграв на фортепіано раніше невідому музику та включив п'єсу до своєї книги «Neue Briefe Beethovens».

Коли музика стала популярною, особистість Елізи стала розбурхувати уяву. Вчені уважно вивчили записники Бетховена у пошуках будь-яких згадок про таємничу жінку.

Бетховен був одним із найбільших композиторів усіх часів, але йому не щастило в коханні. Він закохувався в різних недосяжних жінок, у тому числі Терезу Мальфатті, яка вийшла заміж за іншого.

рукопис "До Елізи"

Бредл помилково прочитала назву рукопису як «До Елізи», хоча це ім'я немає зв'язку з Бетховеном.

"Я думаю, Бетховен розреготався б над вченими, які присвятили всю свою кар'єру пошуку Елізи, якої ніколи не існувало, — каже Лебрехт. — Треба, щоб рукопис опинився в Мюнхені, де, наскільки я можу судити, композитор ніколи не бував, у невинної жінки, про яку він ніколи не чув. Бетховен любив гарний жарт".