Зростання загрози ескалації конфлікту на Донбасі спонукає Київ активніше шукати військової підтримки НАТО. Наступним кроком у взаєминах України та Альянсу міг би стати план дій щодо членства. Що він дає?

Співпраця України із НАТО триває з 1994 року

На тлі підвищеної небезпеки ескалації конфлікту на Донбасі українська влада не лише всіляко намагається продемонструвати готовність дати відсіч проросійським сепаратистам та Росії, але й заручитися підтримкою західних партнерів. Під час розмови з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом минулого тижня президент України Володимир Зеленський назвав план дій щодо членства (ПДЧ) в Альянсі "найбільш актуальним питанням" для Києва і потенційним "справжнім сигналом для РФ". "НАТО - це єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі", - заявив Зеленський.

Україна прагне ПДЧ в НАТО 2021 року

Пізніше міністр оборони України Андрій Таран конкретизував мету Києва. Отримати ПДЧ, за його словами, країна хоче вже цьогоріч. При цьому він послався на саміт НАТО в Бухаресті 2008 року - мовляв, надавши Україні ПДЧ, Альянс прискорить виконання свого ж рішення 13-річної давнини. Тоді країни НАТО надали Україні разом із Грузією перспективу членства в організації, на шляху до якого ПДЧ повинен був стати "наступним кроком", як ідеться в підсумковій декларації за підсумками саміту.

За 13 років ані Україна, ані Грузія ПДЧ не отримали. Натомість зараз Україна, не будучи членом, вже має особливий статус співпраці з НАТО - партнер із розширеними можливостями (Enhanced Opportunities Partner - EOP). Мета цієї програми - посилити оперативну сумісність військ країн-учасниць із силами НАТО. Чим вища ця сумісність, тим ефективнішою та простішою є участь партнерів у місіях і операціях Північноатлантичного альянсу. До конкретних переваг належать регулярні політичні консультації з безпекових питань, розширений доступ до навчань і обміну інформацією, тісніша співпраця у часи криз. Статус EOP, окрім України, мають лише п'ять країн: Швеція, Фінляндія, Австралія, Грузія та Йорданія.

Тісна співпраця з НАТО і без ПДЧ

"Технічно і по суті" план дій щодо членства мало що змінить у кооперації між НАТО на Україною, пояснює експерт брюссельського аналітичного центру Friends of Europe Джеймі Ши, який раніше працював у структурах Північноатлантичного альянсу. Він звертає увагу на те, що НАТО вже зараз має надзвичайно тісну співпрацю з Україною, аналогів якій у світі фактично немає. "В Україні вже є комісія Україна - НАТО. У НАТО є представництво в Києві. Крім того, НАТО імплементувало дуже багато елементів ПДЧ у спільну річну програму з Україною. Сюди належать воєнна доктрина, військові навчання, устаткування, наукова співпраця тощо", - каже Ши у розмові з DW. За його словами, де-факто НАТО вже зараз виконує ПДЧ щодо України, "не називаючи його цим словом".

Україна регулярно проводить спільні навчання з військовими країн НАТО

На переконання Ши, для України значення ПДЧ є радше символічним. "Через слово "членство" в ньому, аби показати українській громадськості та Росії, що Україна на шляху до НАТО і активно рухається цим шляхом. Адже інші країни, які за останні роки приєдналися до НАТО, так само мали такий ПДЧ - Чорногорія, Північна Македонія, країни Балтії", - каже експерт.

ПДЧ у НАТО - символічний крок вперед

Та навіть символічний крок може мати реальну користь, переконаний брюссельський експерт Німецького фонду Маршалла Сполучених Штатів Бруно Лете. "Країна з ним отримує такі ж самі стандарти й процедури, як НАТО. Це відрізняє країни з ПДЧ від партнерів, адже партнерство саме по собі ні до чого не зобов'язує, - каже він. - Фінальним результатом ПДЧ може бути лише членство, жодного іншого варіанту не передбачено".

Утім, до суттєвих змін у взаєминах України і НАТО у порівнянні з тими, які сторони мають сьогодні, може призвести лише членство. Таким чином, останній крок, що може призвести до суттєвих змін, - це членство. "Коли країна стає членом НАТО, до неї застосовується стаття 5 статуту НАТО, яка каже: щойно одну країну-члена атакують, Альянс захищатиме цю країну. З огляду на конфлікт із Росією, для України це дуже приваблива модель", - каже Бруно Лете.

Від ПДЧ до членства в НАТО можуть минути роки

Та навіть якщо уявити, що Україна отримає план дій щодо членства в НАТО вже цьогоріч, жодних термінів фактичного набуття членства для неї перебачено не буде. Досвід інших країн демонструє, що проміжок між набуттям ПДЧ та членством може тривати роками - жодних стандартів тут не існує. Приміром, у випадку з Хорватією це було шість років, а у випадку з Північною Македонією - 12 років, тобто вдвічі більше.

"Членство базується на трьох критеріях. Перший: чи готова країна? У випадку з Україною - ще ні. Чи готові країни-члени? З огляду на складні дискусії у Франції, Німеччині, Нідерландах - ні, ще не готові. Чи готова до цього політична ситуація в Європі? Чи можна дозволити собі розширення НАТО, не ризикуючи дестабілізацією в Європі? НАТО намагатиметься знайти відповідь на це питання найближчим часом", - каже Джеймі Ши.

Натомість Бруно Лете вважає, що цілком може собі уявити, що Україна отримає ПДЧ вже на найближчому саміті НАТО в червні в Брюсселі. "Навіть якщо Україна не стане членом завтра і це триватиме роками, це дуже важливо з політичної точки зору - як символ. НАТО у такий спосіб може продемонструвати Україні, що прикриває її спину", - каже експерт.