Інтерв'ю у виданні The Washington Post Марка Тіссена з президентом Польщі Анджеєм Дудою

На саміті НАТО, коли президент Володимир Зеленський розкритикував спільну заяву лідерів Альянсу щодо перспективного членства України, його критикували за те, що невдячний за допомогу, надану Україні. Це свідчить про те, що наша допомога Україні - це благодійність. Чи є наша допомога Києву благодійністю, чи українці дійсно роблять нам послугу, віддаючи своїх дітей, своє життя, щоб захистити нас від російської загрози?

Я б сказав так - я не бачу ситуацію в цих категоріях. Ні те, що ми робимо не є благодійністю для України, ні те, що Україна робить не є благодійністю для нас. Почнемо з того, що агресія росії проти України ніким не була спровокована. На росію ніхто не нападав, навпаки – вона напала.

Чи готові ми в міжнародному демократичному світі допустити ситуацію, коли росія не дозволить українському народу обирати власний уряд, вирішувати, до яких альянсів належати, і хто буде її союзником?

Сьогодні українці воюють проти росії, захищаючи свою свободу, незалежність, суверенітет та власну територію. Вони захищаються. Ми посилаємо їм зброю, бо хочемо підтримати їх у захисті власної території. І під "ми" я маю на увазі не лише поляків. Це також американці, французи, англійці, німці, весь демократичний світ. Ми, поляки, маємо багато причин постачати українцям зброю.

Весь демократичний світ знає, що будь-який агресор, який порушує кордони демократичної держави у ХХІ столітті в Європі, має бути зупинений

Але весь демократичний світ також знає, що будь-який агресор, який порушує кордони демократичної держави у ХХІ столітті в Європі, має бути зупинений.

Однією з причин небажання допомагати Україні та давати їй більше зброї є те, що володимир путін регулярно погрожує застосувати ядерну зброю. Чи хвилюєтеся ви, що путін справді зможе це зробити?

Ні, думаю, росія не вдаватиметься до застосування ядерної зброї в Україні. І не тільки тому, що путін її не використає. Я вважаю, що ядерний арсенал у росії перебуває під колективним контролем багатьох людей, і не лише путін на власний розсуд може таке вирішити. Тож вирішувати може не одна людина.

Якби мене хтось запитав про ядерну загрозу, мене набагато більше хвилювали потенційні проблеми з АЕС в Україні. Боюся, більш ймовірно, що може статися щось схоже на ядерну аварію.

Загроза вибуху на Запорізькій АЕС набагато більша, ніж застосування ядерної зброї в Україні

На мій погляд, загроза вибуху на АЕС набагато більша, ніж застосування ядерної зброї. Майте на увазі, що ви розмовляєте з кимось, хто пережив вибух на Чорнобильській АЕС у 1986 році, коли атомна станція вибухнула в їхніх власних руках, перебуваючи під контролем росії.

Чи змогла б Польща провести загальновійськову операцію без далекобійної зброї та авіації? Бо це те, до чого ми сьогодні змушуємо українців. Що потрібно Україні, чого вона сьогодні не отримує?

Україні постачали далекобійну артилерію, постачають далекобійну артилерію досі. Можна сказати, що зараз Україна має набагато більш сучасний військовий потенціал, ніж росія.

Питання в тому, чи має Україна достатньо зброї, щоб змінити баланс сил у війні та взяти верх? Відповідь, ймовірно, ні. Напевно, їм бракує зброї. Ми це знаємо з того факту, що вони зараз не можуть здійснити дуже рішучий контрнаступ проти російської армії. Коротше кажучи, їм потрібна додаткова допомога.

Сьогодні 79-та річниця початку Варшавського повстання. Чому ця подія така важлива для Польщі?

Варшавське повстання має глибоке символічне значення для польського народу. Воно було найбільшим узгодженим зусиллям польського підпілля, яке будь-коли відбулось під час Другої світової війни. Це закінчилося провалом у військовому сенсі. Ми знаємо, що програли. Але ці люди мали шанс на перемогу лише в тому випадку, якщо б німці вирішили відступити або йосип сталін вирішив нам допомогти.

Ми втратили понад 200 тис. життів. Варшаву зрівняли з землею. Але багато коментаторів кажуть, що якби не героїзм, який виявив польський народ, який був здатний мужньо боротися до самого кінця,сталін включив би Польщу до срср, як це зробив з іншими країнами. Але він так і не наважився на це. Ніколи - ані в 1956 році, ані в 1970 році, ані в 1981 році, коли польський народ повстав проти комуністичного ярма. москва ні разу не спокусилася послати свої танки в Польщу проти польського народу.

Історики кажуть, що совєти, мабуть, усвідомили, що як тільки поляки почали воювати, то воюватимуть до кінця. Що вони просто непередбачувані. У результаті, в 1989 році Польща відновила свою повну свободу, суверенітет і незалежність, позбувшись російського панування. З цієї точки зору, можна сказати, що варшавські повстанці насправді перемогли.