Українські науковці виявили в архівосховищах Польщі унікальну пергаментну грамоту, датовану 1393 роком. Цей документ - привілей великого князя Литовського і Руського, короля польського і Русі-України Владислава II Ягайла князю Федору Любартовичу на Сіверське князівство. Про це 6 вересня повідомив доктор історичних наук, сержант ЗСУ Тарас Чухліб.

Історик, який зараз на фронті зі зброєю в руках захищає Україну від російських окупантів, звернув увагу на зазначений у грамоті титул правителя стародавньої держави.

"У цій старовинній грамоті чітко записано титулування Владислава ІІ Ягайла - "КОРОЛЬ ПОЛЬСЬКИЙ, ЛИТОВСЬКИЙ і РУСЬКИЙ"", - зазначає він.

Дана пергаментна грамота кінця XIV століття зберігається у відділі пергаментів бібліотеки князів Чарторийських у польському Кракові.

Князь Федір (Федюшко) Любартович (близько 1351 - серпень 1431) - кузин короля Владислава II Ягайла, князь Волинський (1383-1387), Володимирський (місто у Волинській області) (1387-1393) Сіверський (1393-1405), Жидачівський (місто у Львівській області) (1405-1431), Луцький (1431) з роду Гедиміновичів.

Останній король Руси-України

Владислав II Ягайло (1362 - 1 червня 1434) - великий князь литовський і руський (1377-1381, 1382-1386) і польський король (1386-1386) з династії Гедиміновичів. Є засновником династії Ягеллонів, що правила в Польщі та ВКЛ до 1572 року.

Король входив до числа 24 лицарів Ордена Дракона разом з Сигізмундом I, Вітовтом, Владиславом II Ягеллончиком, Ернстом залізним (герцог Австрії), Генріхом V (король Англії), Владом II Дракулою та іншими європейськими монархами.

Монарх дуже любив містечко на Львівщині, де проводив багато часу в останні роки життя. Він заповів після смерті витягти своє серце і поховати його саме в цьому місті. А тіло Владислава II Ягайла поховано в Королівській усипальниці в замку Вавель у Кракові.

За даними науковців, Владислав II Ягайло останнім носив титул Короля Русі або Короля Руського. Чому останнім? Річ у тому, що укладена в 1385 році Кревська унія між Польщею і Литвою поклала початок створенню Речі Посполитої.

Ось які раніше правителі носили титул короля Русі:

•     Ізяслав-Дмитро (1024 - 3 жовтня 1078)
•     Ярополк Ізяславич (1043 - 22 листопада 1086)
•     Данило Романович (1201 - 1264)
•     Лев I Данилович (1228 - 1301)
•     Юрій I Львович (24 квітня 1252 - 18 березня 1308/1315)
•     Лев II Юрійович (невідомо - 1323)
•     Андрій Юрійович - він і все вище з династії Рюриковичів (невідомо - 1323)
•     Юрій II Болеслав все вище - з династії П'ястів (1310 - 7 квітня 1340)
•     Гедимін-родоначальник династії Гедиміновичів (1275 - грудень 1341)
•     Любарт (1300 - 4 серпня 1384)
•     Казимир III Великий - з династії П'ястів (30 квітня 1310 - 5 листопада 1370)
•     Людовик Угорський - представник Анжуйської династії Капетингів (5 березня 1326 - 10 вересня 1382)
•     Марія Угорська (1371 - 1395)
•     Ядвіга Анжуйська (1374 - 17 липня 1399)
•     Владислав II Ягайло - з династії Ягеллонів (1362 - 1 червня 1434).

Королівство Русь (лат. Regnum Russiae, Regnum Ruthenorum) - так в латиномовних джерелах переважно в XIV столітті називали Галицьке князівство, яке також стали ототожнювати з Руссю після монгольської навали в XIII столітті на землі Київської Русі-України.

Тоді в результаті ординської навали багато князівств Київської Русі втратили політичну самостійність і були включені до складу Монгольської імперії. Правителі Московського князівства, наприклад, понад два століття збирали данину для Золотої Орди (на це вони отримали ярлик від хана в 1328 році) на підконтрольній монголам території земель Русі-України. Пізніше це васальне та контрольоване ординськими ханами московське князівство - улус Золотої Орди - стало царством (називалося також московія), вже після занепаду і розколу ЗО, було перейменовано на росію в XVIII столітті, потім на російську імперію. Але, як відомо, ця держава ніколи не називалася Руссю.