Нездорова одержимість путіна Радянським Союзом і Другою світовою війною призвели до повного провалу російських військ в Україні. Таку думку висловив відомий британський військовий історик і письменник Ентоні Бівор в колонці для видання The Atlantic.

Путінський танк "Армата", як і раніше, здатний тільки їздити на парадах

Отто фон Бісмарк одного разу сказав, що тільки дурень вчиться на власних помилках. "Я вчуся на помилках інших", - сказав німецький канцлер. Дивно, але російська армія повторює всі помилки радянського періоду.

Культ танків

У квітні 1945 року маршал Георгій Жуков під сильним тиском Сталіна направив свої танкові армії в Берлін без підтримки піхоти. Сили Володимира Путіна не тільки зробили ту ж помилку, але навіть копіювали предків, які прикріплювали рами ліжок до веж танків в надії, що ці дивні шматки заліза заздалегідь підірвуть протитанкові снаряди. Це не допомогло, тільки збільшувало розміри машин і приваблювало українських мисливців на танки, точно так само, як радянські танки в Берліні залучили групи гітлерюгенду і СС, які атакували їх "панцерфаустами".

Спотворена одержимість російського президента історією, особливо "Великою Вітчизняною війною" проти Німеччини, спотворила і його політичну риторику, в якій він почав суперечити сам собі. Це явно вплинуло і на військовий підхід.

Танки були великим символом сили під час Другої світової. Неймовірно, що Путін досі вважає їх такими.

Ці машини виявилися глибоко вразливими до безпілотних літальних апаратів і протитанкової зброї в недавніх конфліктах в Лівії та інших країнах. Здатність Азербайджану легко знищувати вірменські танки стала ключовою в його перемозі в 2020 році в Нагірному Карабасі.

Зустрічі з квітами знову не сталося

Однак Путін, схоже, дізнався так само мало, як і забув. У серпні 1968 року війська Варшавського блоку, що вступили до Чехословаччини, отримали від політруків повідомлення, що їх вітатимуть як визволителів. Вони виявилися проклятими, без палива і голодними. Бойовий дух був підірваний. Путінський контроль над росЗМІ може приховати правду від більшості населення Росії, але призовники, яких зараз змушують підписувати нові контракти, щоб перетворити на "добровольців", занадто добре обізнані про реальність.

З Кремля - з презирством

Путін поводиться зі своїм власним народом так само безжально, як і зі своїми ворогами.

Армія РФ навіть привезла в Україну мобільний крематорій, щоб позбавлятися від трупів і зменшити кількість тіл, що відправляються додому.

Радянські попередники Путіна так само нехтували почуттями своїх військ. У 1945 році Червона Армія зіткнулася з низкою заколотів. Офіцери і політвідділи часто ставилися до солдатів з презирством і наказували ночами здійснювати вилазки на нічийну землю не для того, щоб забрати тіла загиблих товаришів, а для того, щоб зняти з них обмундирування для повторного використання резервістами.

Ще одна стара модель, що повторюється в Україні, це залежність російської армії від важких знарядь. Під час Другої світової Червона Армія хвалилася міццю своєї артилерії, яку називала "богом війни". У Берлінській операції артилерія Жукова випустила більше 3 мільйонів снарядів, знищивши в місті більше, ніж стратегічний повітряний наступ союзників.

Сили СРСР використовували реактивні установки "Катюша", які німецькі війська прозвали "органом Сталіна"  з-за їх виючого звуку. Поки звичайна артилерія Путіна руйнує українські будівлі старим способом, усуваючи потенційні снайперські позиції, руйнівні "вакуумні бомби" займають місце старих "Катюш".

Руйнування росіянами Грозного і Алеппо вже показало, наскільки мало з часів Другої світової змінилася їх доктрина міського конфлікту. Коаліція, яка відвоювала у ІДІЛ Ракку і Мосул, продемонструвала набагато більш точний підхід, оточуючи місто, а потім очищаючи його сектор за сектором.

"Аналоговнет" годяться тільки для парадів

Путінська армія - це явно не Червона Армія, так само як путінська Росія - це не Радянський Союз. Інституційна корупція вплинула на все, навіть на офіцерів, які отримували прибуток від продажу запчастин і ігнорували матеріально-технічну підтримку на користь розпіарених проектів. Поки українські захисники розстрілюють російські танки Т-72 часів Холодної війни як зграї качок, все, що здатні танки "Армата" - просто проїхати по Червоній площі на параді Перемоги. На полі бою їх спіткала б та ж доля, що і Т-72.

Елітні підрозділи, десантники і спецназ все ще існують в ЗС РФ, але вони мало чого можуть домогтися самостійно в хаосі поганого командування і контролю. Через брак далекоглядності при впровадженні системи шифрованого зв'язку нового покоління "Eпоха", що залежить від вишок 3g, які Росія знищила в ході вторгнення, російським офіцерам доводиться спілкуватися по мобільних телефонах, поки радісні українські волонтери їх підслуховують.

Режим Путіна показав відсутність честі і почуття обов'язку

Вторгнення в Грузію в 2008 році, яке завдало удару по маленькій колишній радянській республіці, але виявило некомпетентність і слабкість Росії, призвело до планів переозброєння і реформування Збройних сил путіна. Ці зусилля явно провалилися. Що багато говорить про відсутність ідеалізму, чесності і почуття обов'язку в його режимі. Як це може змінитися на такому пізньому і вирішальному етапі вторгнення на Україну, сказати важко.

Під Сталінградом наприкінці 1942 року Червона Армія здивувала себе і світ, все перевернувши, і є ознаки , що сили Путіна коригують свою тактику, готуючи стратегічні обходи — навколо Києва і на сході України. Майже сталінська рішучість виправити армію РФ, включаючи страти дезертирів і офіцерів, що провалили завдання, цілком може перетворити конфлікт в криваву баню c безжальними і нищівними руйнуваннями.

Однак, всупереч всім очікуванням перед війною, військовий крах Росії також виглядає можливим. Повний моральний занепад може призвести до принизливого відступу і руйнівного результату через нездатність Путіна розлучитися з радянським минулим.