Середня школа ростить малограмотне покоління. Відомі українці розповіли, чи задоволені навчанням дітей

Зараз у молодших класах українських шкіл триває освітня реформа

Напередодні Дня знань журнал Новое Время запитав відомих співвітчизників, наскільки вони задоволені навчанням своїх дітей і як ставляться до реформи середньої школи.

Ярослава Гресь, керуючий партнер GresTodorchuk PR:

У цьому році наша молодша дочка йде в перший клас, і я, чесно кажучи, їй заздрю. У моєму дитинстві перед учнем стояло зрозуміле завдання - вивчити і ні в якому разі не сперечатися. Перед Іванкою стоїть завдання прямо протилежне: ставити запитання, якомога можна більше запитань.

Уже в підготовчій групі вони вивчали лідерство, етикет, побудову взаємин, командну гру, так звані soft skills [навички міжособистісного спілкування], без яких успіх у XXI столітті неможливий.

А головне, я щаслива, що мої діти йдуть у школу із задоволенням. У моєму дитинстві це була каторга, у їхньому - захоплююча пригода.

Іван Компан, викладач Единбурзької бізнес-школи:

Як батько школярки, вважаю, що українська середня школа - це повна катастрофа. Слово реформа і те, що відбувається в середній освіті - несумісні речі. Було б наївно вимагати розкішно обладнаних класів у бідній державі. Але, дозвольте, чому не можна наповнити ці класи хоча б якимось пристойним змістом?

На превеликий жаль, наша середня школа, за рідкісним винятком, ростить малограмотне покоління. І коли прийде час нинішнім школярам стати "біля керма", не варто дивуватися, звідки взялося стільки неуків, які не знають, чим відрізняється підмет від присудка, але віртуозно жонглюють безглуздими іноземними словами: локація, комунікація, а у кінцевому підсумку - деградація.

Андрій Худо, голова наглядової ради холдингу емоцій! FEST (креативні проекти та ресторани, у тому числі львівська Криївка):

Дуже важлива реформа, тому що саме освіта - ключ до успішної країні. Але це довга гра. Освіта, як і в цілому всі сфери нашого життя, має змінюватися з плином часу.

Поки рано робити висновки про реформу та зміни. Так, школа змінилася. А з часу мого дитинства - так взагалі кардинально. Але що стосується реформи, то в першу чергу тут повинен бути змінений підхід до розподілу державних коштів, які йдуть на шкільну освіту.

Ваче Давтян, президент компанії Промкабель-Електрика, засновник Школи розвитку лідерів:

Обидві мої доньки вже закінчили школу. Причому молодша - в цьому році. І останній рік вона навчалася в дистанційній школі. Але я був незадоволений. Занадто багато самостійності, яка в цьому віці не йде на користь - багато часу приділяла іграм та малюванню.

Треба все ж таки бути в соціумі та спілкуватися наживо. Діти і так зараз весь час в інтернеті, а дистанційне навчання посилює цю проблему. Так що я проти такої форми навчання.

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агентства Гайдай.Ком:

Система [освіти] застаріла. Якщо початкова школа, де вчать писати, читати і рахувати, ще актуальна, до того ж соціалізує дітей, то старша школа, особливо вища, застаріває стрімко. Але вихід є.

Державі точно варто залишити одну функцію - тестування. Ця система повинна бути максимально безособовою та анонімною

Наприклад, у Києві цей виклик прийняла не держава, а приватні освітні проекти. І це не якісь дорогі елітарні школи, як багато хто думає, а ініціативи батьків-ентузіастів. Вони хочуть побудувати школу на абсолютно іншому принципі навчання. Коли вчать не знанням, а вчать вчитися. Ці приватні освітні проекти працюють як громадські організації, а діти вважаються хоумскулерами, вчаться в екстернаті. І здають тести в школі, у якої є ліцензія.

Що стосується ролі держави, то тут як в економіці: чим менше вона буде втручатися, тим краще все буде розвиватися. Державі точно варто залишити одну функцію - тестування. Ця система повинна бути максимально безособовою та анонімною.

Іванна Коберник, радник міністра освіти і науки України:

Я шкодую, що ніхто з моїх дітей не йде в перший клас цього року. Тому що вперше українська школа на рівні закону та інших нормативних документів зобов’язана орієнтуватися на потреби дитини, враховувати її особливості, зобов’язана стимулювати і розкривати таланти кожного, а не рівняти всіх під одну гребінку чи лінійку.

Тому що вперше реформа підтримується не лише словами, а й серйозною фінансовою підтримкою з боку уряду - в 2016-2017 році були підняті зарплати вчителям (більше, ніж іншим бюджетникам), вперше виділено гроші на новий освітній простір (1 млрд грн), вперше масово проведено перенавчання вчителів, які набирають перший клас - а саме вони починають реформу. Так, не все гладко, не всі місцеві влади пройшли випробування грошима, не всі зуміли вчасно закупити меблі і обладнання, багато хто запізно оголосив тендери, але ці гроші цільові і ні на що інше витрачені бути не можуть.

Україна зараз робить те, що успішні країни зробили 20 років тому - приводить навчання в школі до потреб XXI століття.

Шкільна система, яку зараз почали реформувати, готувала дітей до життя, якого не існує - до індустріального конвеєрного виробництва, до ролей, які вже виконують машини і комп’ютери і їхня доля лише зростатиме. Нова школа має вчити мислити, ставити запитання, а не повторювати готові відповіді, вирішувати складні проблеми, працювати в команді, мирно вирішувати конфлікти і найголовніше - нова початкова школа має навчити дитину вчитися. На жаль, в мої шкільні роки цього не було, тому я трохи заздрю новим школярам.

Володимир Тихий, кінорежисер:

Мій син уже третій рік навчається не в школі, а здобуває освіту дистанційно. Так склалося, що ми, помучившись із різними школами, прийшли до висновку, що цілком нормальним буде навчання в інтернет-школі.

Мій син уже третій рік навчається не в школі, а здобуває освіту дистанційно

Для сина це комфортно, оскільки були деякі травматичні моменти, пов'язані зі спілкуванням з учителями та однокласниками. Це зручно і нам, тому що цілком спокійно під час навчального року можемо брати його з собою за кордон. Це також дозволяє захистити сина від великої кількості ознак старої радянської школи, яка досі залишається рудиментом.

Тому я за реформу. І в той же час розумію, настільки це складно, настільки це непідйомна історія, щоб по-справжньому реформувати систему освіти в Україні, що руки опускаються.

Андрій Кокотюха, письменник, кіносценарист:

Якщо напередодні 1 вересня обговорюють, потрібна виснажлива шкільна лінійка чи ні - значить, про реформи говорити рано. Це не більше, ніж наміри, як і реформи в Україні взагалі. Школа не менш консервативна, ніж армія. Змінити щось у пострадянській школі можна тільки однією реформою, радикальною: звільнити всіх педагогів і набрати нових.

Бажано, щоб реформа зробила професію шкільного вчителя престижною для чоловіків. Мій син, який переходить у десятий клас, нарікає: чоловіків в школі мало. Учитель географії - улюбленець їхньої школи, молодий чоловік. А коли навчався я, вчителів-чоловіків у нашій школі була чи не половина.

Також важливо змінити, а ще краще - зовсім скасувати програму з літератури. У школах треба прищеплювати звичку до читання і любов до книг взагалі, а не виділяти окремих авторів, часто нецікавих і неактуальних для дітей шкільного віку.

Іван Примаченко, співзасновник освітніх курсів Prometheus:

Результати зовнішнього незалежного тестування цього року показали кризовий стан української освіти: половина не знали, чому дме вітер і не змогли скоротити елементарний дріб. Реформа Нова українська школа у цьому контексті є кроком у правильному напрямку. Але надмірно обережним. Безодню неможливо перестрибнути в два стрибки.