Інші останні Новини з регіонів України
 У відомого
письменника, який дуже любить відвідувати
ресторани Луцька під час свого приїзду
в Україну, які, до речі, практично завжди
він собі вибирає за допомогою сайту
tutvse.com.ua, запитали про літературу.
- - Критик Леонід Голубович у
своїй рецензії на Ваш збірник "Рим"
("Дієслово", № 52) пише, що в Славоміра
Адамовича немає зв'язків з літературними
однолітками. Чи немає тут перебільшення?
- - Ні, тут він потрапляє якщо
не в десятку, то в дев'ятку, він дуже
близький до істини. Зв'язки ті обірвалися
через мою таки занадто обтяжливу
незалежності, потім - я дуже часто
виїжджаю з Бєларусі. Хоча, з іншого
боку, я думаю, це тягнеться ще з часів
об'єднання "Тутейшия", якщо я не
приєднався до жодної команди. Але
сьогодні в свої 50 років я думаю, що це
не так і погано. У будь-якому випадку
художнику потрібно передусім зберігати
свою незалежну позицію, щоб абсолютно
нічого не заважало художньому процесу,
збереженню своєї ідейної та ідеологічної
позиції. Адже часто навіть дружні впливи
заважають, накладають непотрібний
відбиток на тебе самого, на твою позицію.
Не вважайте мене самовпевненим, але
сьогодні конкурентів собі серед
літераторів мого віку я не бачу.
- - Ти себе вважаєш письменником
номер один?
- - Ну, серед кількох інших. Їх
не так вже і багато сьогодні , - тих, хто
може стати номером першим поряд зі
мною: Володимир Некляєв (як поет), Леонід
Дранько-Майсюк (йому вдається зберігати
позицію чудового лірика). Леонід
Голубович як поет здав свої позиції, а
в критиці він не добирає. Ось, мабуть,
і все.
|
