Неділя, 25.02.2018, 16:44
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Новини минулих днів
Архів новини
Пошук
Статистика
Головна » 2016 » Липень » 23 » Сейм відкрив "скриньку Пандори" - голова ОУП
10:23
Сейм відкрив "скриньку Пандори" - голова ОУП
Інші останні Новини про співпрацю України з ЄС

Декларація у справі Волинської трагедії, яку прийняв у п'ятницю 22 липня Сейм Польщі, є кроком назад в українсько-польських відносинах. Про це в Польщі заявив голова Об'єднання українців у Польщі (ОУП) Петро Тима, передає "Укрінформ".

"Вона є поганою і кроком назад, не прискорює цього примирення, а зупиняє або повертає його на кілька етапів назад", - заявив Тима.

За його словами, зараз немає раціональних причин, аби документ з'явився у такому вигляді. Утім, він зауважив, що зміст документу віддзеркалює певну проблему, яка є в поляків у стосунку з Україною.

"По-перше, у резолюції маємо однозначне твердження про кількість жертв (понад 100 тис. - авт.), але зараз немає чітко відпрацьованої формули підрахунку цих жертв. Тобто Сейм політично встановив, що була така-то кількість жертв", - заявив Тима.

Водночас, згадка про дивізію СС-Галичина, на його думку, вписується у певну схему бачення українців у Другій світовій війні.

"З іншого боку, в документі не звертається увага на цілий контекст Другої світової війни і різних позицій, в яких перебували українці як нація і поляки як нація",- підкреслив голова ОУП.

Тима наголосив, що зараз спостерігається певна технологія формування нової версії історичної політики у Польщі, а резолюція є її класичним прикладом.

"Вона так сформульована, що має відповідати інтересам радикально налаштованих кресів'ян (нащадки жителів колишніх польських територій в Україні - ред.). Однак, й тими положеннями вони будуть невдоволені, адже вони хотіли запису про 1939-1947 роки геноциду, і щоб там була згадка про 200-300 тис. жертв",- констатував голова ОУП.

Проблему він вбачає також в тому, що у Польщі не було відповіді на звернення Оксани Сироїд і Бориса Тарасюка, яке вони раніше надіслали польським депутатам у справі історичного примирення.

"Його ніхто не хотів обговорювати, а отже це свідчить про наявність готової схеми з історичних питань у Польщі, підготовленої певний час тому",- підкреслив Тима.

Він висловив думку, що зараз відбувається радикалізація антиукраїнських настроїв в Польщі.

"Наприклад, угруповання Kukiz'15 вирішило, що це буде для них вічним паливом. Тим часом, PiS випустив джина з пляшки і не відомо, чи ця партія триматиме над цим контроль", - наголосив Тима.

Голова ОУП зазначив, що польська влада повинна розуміти, що відкриває "скриньку Пандори".

"Треба розуміти, що не йдеться тільки про українців, оскільки така історична політика втягне поляків у конфлікти не лише з українцями, але й іншими сусідами", - зауважив він.

Як повідомлялося, 22 липня польський сейм затвердив резолюцію, якою встановив 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, вчиненого проти громадян II Речі Посполитої в період Другої світової війни.

Текст резолюції у вівторок, 19 липня, пройшов перше читання на парламентських комісіях - зв’язку з поляками за кордоном та культури і засобів масової інформації.

Раніше повідомлялося, що Cенат Польщі закликав визнати Волинську трагедію геноцидом.

Довідка

Цього року виповнюються 73-ті роковини Волинської трагедії, що забрала життя десятків тисяч поляків та українців під час взаємних конфліктів на території нинішньої Західної України.

Збройні конфлікти між поляками і українцями почалися під час Другої світової війни і тривали до 1947 року. Однак історики, особливо польські, окремо виділяють 1943 рік і події на Волині, відомі як Волинська різанина (в Польщі), або Волинська трагедія (в Україні). В інші роки вони відбувалися на Холмщині і в Закерзонні. Точна кількість загиблих у цих конфліктах невідома досі, але жертви обчислюють десятками тисяч. Більшість загиблих були поляками.

Українці та польські історики по-різному оцінюють причини та кількість жертв Волинської трагедії.

Українські історики, зокрема, вважають перебільшеними дані польських колег про загибель 100 тис. поляків, зазначаючи, що насправді цей конфлікт міг забрати життя максимум 30 тис. поляків. Крім того, вони звертають увагу на те, що українці також гинули від рук поляків та доведений історично факт, що жорстокі вбивства польських громадян чинили працівники радянського НКВС під виглядом ОУН-УПА.

У липні 2013 року Сейм Польщі відмовився назвати Волинську трагедію "геноцидом" поляків.

Також нижня палата польського парламенту не підтримала поправку групи депутатів про встановлення 11 липня Днем пам'яті жертв Волинської трагедії, мучеництва кресов'ян.

Волинсько-Холмська трагедія

За інформацією Центру досліджень визвольного руху, у 1942-1947 роках тривала "Друга польсько-українська війна", яка розпочалася у рамках Другої світової війни. Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщина, Волинь, Галичина), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу і Польщі насильницьким шляхом змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських і східнопольських територій.

За матеріалами "Вікіпедії", Волинська трагедія (польською Rzeź wołyńska, "Волинська різанина") - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, вчинені УПА і польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту і радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка тільки польського населення; в українській - як "дія у відповідь на звірства поляків стосовно українських громадян".

Восени 1942 року німецька влада почала виселяти з території українсько-польського прикордонного коридору поляків, і на їхнє місце заселяти німців і українців. У відповідь АК знищила кілька сотень представників української сільської еліти. За це у липні 1943 року УПА почала каральні акції проти мирного польського населення.

За підрахунками деяких польських фахівців, під час цієї трагедії з польського боку загинуло щонайменше 35 тисяч осіб (здебільшого польських селян), прізвища 18 тисяч з них встановлено, з українського боку на Волині загинуло до кількох тисяч осіб. Кількість загиблих українців на всіх територіях українсько-польського конфлікту, включаючи Волинь, сягає 21-24 тисячі осіб.

За підрахунками Степана Макарчука, загальні втрати серед цивільного українського населення Волині під час Другої світової війни становили близько 120 тис. осіб. (Це без втрат убитих на фронті 70 тис. та убитих в ході радянських каральних акцій проти повстанців та підпільників УПА — 45 тис. осіб.) Водночас, на думку Макарчука, скільки з цих 120 тис. осіб загинули від рук поляків, визначити важко, оскільки більшість злочинів у радянські часи "списували" на німців, зокрема й масові вбивства українців, здійснені польськими колаборантами у формуваннях допоміжної поліції.

За даними Польського інституту пам'яті IPN, у результаті масових акцій до примушення поляків залишити територію нинішньої Волинської області України, яка тоді входила до складу Польської держави, що розпочалися у липні 1943 року, від рук українців загинуло близько 100 тисяч поляків.

Українські історики вважають завищеними оцінки своїх польських колег, зазначаючи, що у результаті цих подій від рук поляків також гинули українці.

Найвідомішою різаниною українців, організованою поляками була Холмська трагедія. Так, у березні 1944 р. репресії поляків проти українського населення етнічних українських земель за Бугом набули масового характеру, через що цей час в історії України дістав навіть назву "чорного березня".

Активізації спалення українських сіл і вбивств українців сприяло визволення Польщі від німецьких окупантів та юридичне закріплення Холмщини, Надсяння, Лемківщини та інших земель у складі Польщі. Лише в Грубешівському повіті польські націоналісти спалили 52 українських села і вбили не менше чотирьох тисяч людей. Ці події "логічно" завершилися вересневою угодою уряду Української РСР і Польського комітету національного визволення "Про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР". Депортації українців тривали аж до 1947 року, до сумнозвісної акції "Вісла". За різними оцінками, з Польщі було депортовано від 600 тис. до 1 млн українців.   

 

Категорія: Новини про співпрацю України з ЄС | Переглядів: 459 | | Теги: скринька Пандори, голова ОУП, сейм | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
ЗАЛИШ СВІЙ КОМЕНТАР ПРО ЦЮ НОВИНУ
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
ТВОЯ ДУМКА ВАЖЛИВА ДЛЯ СВІТУ, ХАЙ ПРО НЕЇ ЗНАЮТЬ ВСІ