Громадяни колишньої Чехословаччини мають право на отримання компенсацій за маєтки, вимушено покинуті ними у Закарпатті напередодні Другої світової війни. Однак закон хочуть удосконалити, а коло претендентів на компенсації – розширити.

На думку більшості сенаторів, компенсаційний закон має поширюватися на період від 29 вересня 1938-го аж до 29 червня 1945-го, тобто від дня підписання Мюнхенської угоди до передачі Підкарпатської Русі під владу Москви. Нагадаємо, що за Мюнхенська угодою прикордонні землі Чехословаччини, населені німцями, приєднувались до нацистської Німеччини, а частина чеських територій - до Польщі та Угорщини, зокрема і "Підкарпатська Русь".

Закон проігнорував третину претендентів

Досі згаданий закон брав до уваги інтереси лише тих чехів, які змушені були поїхати з території Закарпаття між листопадом 1938-го і березнем 1939-го. Особи ж, які у цей період продовжували залишатись і володіти нерухомістю, а стали біженцями лише після березня 1939 року, не мали жодних прав на компенсацію їм вимушено втраченого майна. Наслідком часового обмеження, зазначає сенатор Томаш Ґруліх, законного відшкодовання не одержало 200 з 600 заявників.

Пропоновані сенатом зміни коштували б чеській скарбниці 210 мільйонів крон (майже вісім з половиною мільйонів євро), а загалом на закарпатські компенсації держава передбачала витратити один мільярд крон.

Подарунок Сталіну від Ґотвальда

Згаданий закон набув чинності позаторік, й відтоді чеським утікачам із Закарпаття, яке навесні 1939-го було окуповано Угорщиною, виплачено з бюджету 127 мільйонів. Максимальна сума компенсації становить два мільйони крон.

Підкарпатська Русь входила до складу Чехословаччини від 1919 року, а по закінченні Другої світової війни передана СРСР на підставі угоди між ґотвальдівською Прагою та сталінською Москвою.