«Так,  то, что сейчас тут творилось – беспредел. Так не должно быть. Соберитесь и давайте не штормить каждую машину. Только микроавтобусы и автобусы – останавливаем, просим посмотреть салон. Организованней, ок? Кто выпил - лучше по домам».

Тисячі киян цієї ночі вийшли патрулювати своє місто. В кожному районі, в основному стихійно, було створено загони самооборони. Від кого? Від «спортивних молодиків» і силовиків. Основне завдання – не пропустити їх в центр міста, до Майдану Незалежності.

На Академмістечку, біля супермаркету «Новус», близько двох сотень людей звели цілу фортецю, перекривши по три з чотирьох смуг в кожному напрямку. Елементи барикад «позичили» у десятка кіосків і магазинчиків поруч – в хід пішло все – від каркасів тентових фруктових точок до рекламних щитів

На рукавах блокувальників - білі смужки тканини - аби не сплутати "своїх" і "чужих".

«Так, давай посмотрим…» - інтелігентного виду дідусь з синьо-жовтою стрічкою на пальто і здоровенним дерев’яним кийком оглядає мікроавтобус. «Можете ехать, доброй ночи!».

«Ну йолки, давайте осматривать все машины! Почему мы пропускаем фуры, например?» - кричить дівчина в довгому пуховику і яскравих кросівках. В її руках – порожня пляшка, готова в будь-який момент стати засобом для метання або ж «трояндою».

Таке «знаряддя» тільки у неї. Хлопці віддали перевагу ланцюгам, кийкам, шматкам арматури і труб.  

«Динамо» два-ноль продуло сегодня. Все, капец, болею за «Днепр». «Днепр» чемпион!!!» - кричить маленький на зріст хлопець в кепці і спортивному костюмі, тягнучи на собі важезну металеву конструкцію на собі. Він ідеально підпадає під візуальне визначення "тітушка". Але прийшов з ними боротися.

Водії зупиняються ще на підходах до блок-посту. Довго вдивляються в натовп. Деякі кричать «Слава Україні!». Почувши сакральне «Героям слава!», сміливо під’їжджають ближче, запитують чи все спокійно і чи не треба приєднатися.

Потужніше укріплення в західній частині міста знаходиться на Наумова, в Новобіличах. Сюди мітингувальники пригнали три самоскиди, забарикадувавши ними трасу Ірпінь-Романівка-Київ. Біля техніки – близько сотні міцних чоловіків із залізними палицями. Ще вчора на цьому місці знаходився пропускний пункт ДАІ, на котрому огляду піддавали ледь не кожен багажник. Зараз тут чекають на тітушок.

Вертаємося в центр міста. На проспекті Перемоги – ще дві «фортеці». Перша – під Святошинським райвідділком міліції. Тут авто, що прямують до центру, піддаються первинному огляду кількома десятками очей. Невеличка група людей з синьо-жовтими прапорами стоїть вздовж дороги. Більша – біля воріт райвідділку.

Друга – біля військової частини на «Берестейській». Блокувати її, аби не випустити силовиків на Майдан, кияни взялися ще вдень. До другої ночі тут створили справжній бастіон – кілька сотень людей, зигзагоподібні барикади посеред проспекту, і готові до бою «їжаки» для зупинки авто.  Легковики пропускають без огляду. Буси і габаритні машини зупиняють і роздивляються

Єдиний «уцілілий» пост ДАІ на цій ділянці – на площі Перемоги. Четверо автоінспекторів про щось говорять. Далі сідають в авто і їдуть геть. Більше жодного міліціонера чи працівника ДАІ в усьому місті ми так і не побачили.

Вулиця Богдана Хмельницького, третя ночі. Кількатисячний натовп обступив автобус з 62 бійцями внутрішніх військ всередині. З тими самими, котрі у четвер вранці, після жахливої бійні на Майдані Незалежності, опинилися в полоні. Автобус мав вивести їх назад, до частини. Частина революціонерів мала на бійців інші плани – значно менш лояльні. Від лінчування строковиків врятував Славко Вакарчук, Руслана, Петро Порошенко, кілька священників і сотні людей, що благали просто відпустити хлопців

«У меня на глазах! В голову! Убивали!!! А теперь мы их, бл*ть, отпускать будем? С*ка, бл*яди, какого х*я?». На перекошених від ненависті обличчі чоловіків явно читається лінчування. Довжелезні металеві прути – зайве тому підтвердження.

Прийти до компромісу не могли більше години. Врешті, майданівці утворили коридор, розекіпованих силовиків вивели з понівеченого автобуса і в живому ланцюзі повели до Володимирського собору.

Далі – завели в один з автобусів для «нерегулярних перевезень», котрі тут часто чатують за туристами, домовилися з водієм і розійшлися.

«Когда-нибудь вспомните, что мы по-людски с вами поступили» - розвертаючись кидає майданівець в балаклаві і бронежилеті.

«Дякую всім. Всім, хто допоміг вивести цих хлопців. Слава Україні!» - Порошенко помітно розслабляється після вирішення конфлікту. Майданівці відповідають і повертаються на позиції.

Отримуємо повідомлення про стрілянину на Повітрофлотському, 24. Тут вдень також зібралися люди для блокування частини внутрішніх військ. На першому виїзді з бази ВВ – півсотні людей, міні-польова кухня, два тролейбуси для унеможливлення виїзду техніки і бочка для обігріву – все тихо і спокійно.

На другому, вже на Курській – посилена громадська охорона і напруженіша ситуація. Вже зовсім вночі сюди підлетів зелений універсал «Мерседес» з чотирма невідомими всередині. Вони вивантажилися прямо біля заїзду в частини, дістали пневматичну зброю і спробували обстріляти вартових. Силовики одразу «взяли» трьох нападників. До купи – трьох блокувальників. Четвертого нападника переслідували до сусідньої вулиці. Його також вдалося затримати.

Блокувальників швидко відпустили. Доля нападників невідома. «Його номер АА3716НН. Будемо пробивати чия» - каже один з мітингарів. Він чатує на розі Курської і Повітрофлотського проспекту. Решта «колег» - близько сотні людей – розмістилися навколо багаття у дворі житлового будинку поруч з частиною. Майже половина присутніх дівчата і жінки. Вони розливають чай, роблять канапки, або ж просто мовчки дивляться на багаття. Що робитимуть в разі атаки – тітушок чи силовиків  - невідомо.

Остання наша точка цієї ночі – аеропорт «Київ» в Жулянах. Громадських блок-постів тут аж два – біля нового і старого терміналів. Загалом близько півтори сотні активістів продивляються кожне авто, що заїжджає на територію аеропорту. Для чого? Аби не випустити з країни провладних депутатів і чиновників. Яким саме чином – невідомо. Але кожну машину перевіряють ретельно.

«Там Бродский, кажись, поехал. Зачем пустили?» - знизує плечима високий юнак в чорній масці. Відповідь отримує також знизуванням плечима. «Ладно. Наша основная задача – регионалы».