Експеримент із запровадження соціальної картки для київських пільговиків у міській адміністрації обіцяють розпочати вже з першого жовтня. Для цього вже розроблена відповідна концепція і готується конкурс на визначення виконавців проекту, заявив у понеділок заступник голови київської адміністрації Руслан Крамаренко. А вже з 1 січня 2012 року, за його словами, влада сподівається забезпечити «картками киянина» всіх пільговиків, яким місто надає додаткову допомогу.

Лише для київських пільговиків

Серед 80 тисяч людей, яким місто надає пільги - пенсіонери, школярі, студенти та деякі інші категорії населення. Саме на них розрахований новий проект. При цьому ті пільговики, допомога для яких гарантована державою, користуватимуться привілеями у старому порядку. Головна допомога міським пільговикам із київського бюджету сьогодні – безкоштовний проїзд у комунальному транспорті. Лише на ньому завдяки новому проекту влада сподівається заощадити, як мінімум половину коштів.

Мовляв, своїм правом їздити по місту безкоштовно користуються лише 20 тисяч пільговиків, тоді як місто компенсує перевізникам витрати на кожного, хто таке право в принципі має, пояснює Крамаренко. У майбутньому до транспортних пільг, гроші на які потраплятимуть на «картку киянина», за його словами, додадуться субсидії на сплату комунальних послуг, медичні пільги та надбавки до зарплат і пенсій.

Ідея хороша – реалізація під сумнівом?

Ідею монетизації пільг підтримують і в міській опозиції. Депутат Київради із фракції «БЮТ – Батьківщина» Сергій Мельник у бесіді з Deutsche Welle визнає, що подібні заходи в багатьох містах світу дозволяють контролювати зловживання пільгами чи запобігати фальсифікації відповідних документів. Та у тому, що проект «картка киянина» буде ефективно запроваджений уже найближчим часом, він сумнівається. Мовляв, уперше про нього заговорили ще 2008 року в тодішній адміністрації, яку очолював Леонід Черновецький. «Як ми бачимо, пройшло три роки, і це ні до чого не призвело», - каже він.

До того ж Мельник застерігає, що в майбутньому влада може обмежити обсяг пільг завдяки їхній монетизації, приміром, встановивши право лише на конкретну кількість безкоштовних поїздок у громадському транспорті на місяць чи на день.