Британський військовий експерт Грант звернувся до Авакова: справу проти Антоненка потрібно закрити

Підполковник британської армії, військовий експерт Глен Грант написав відкритого листа міністру внутрішніх справ України Арсену Авакову і заявив, що немає прямих доказів того, що Андрій Антоненко пов'язаний з убивством українського журналіста Павла Шеремета.

“Шановний міністре Аваков,

Я з великою цікавістю стежив за справою про вбивство 20 липня 2016 року журналіста Павла Шеремета, особливо за останніми публічними заявами про те, що винних було знайдено 12 грудня 2019-го після арешту та затримання підозрюваного Андрія Антоненка. Ви можете запитати, чому експерта з оборони це зацікавило? У британській армії ми маємо власну систему правосуддя, і тому вивчаємо право, перебуваючи в академії. Протягом своєї кар’єри ми регулярно здобуваємо обов’язкове підвищення кваліфікації. Я обвинувачував, захищав та входив до складу присяжних у понад 100 військових справах, включно з захистом солдатів у цивільних судах та навіть у вищому суді Лондона. Як начальник військової в’язниці я мав повноваження судді. Правосуддя та захист прав людини для мене означають дуже багато.

Ваше публічне шоу й арешт та утримання Антоненка протягом такого тривалого періоду змусили мене замислитися над використанням та розумінням поняття “доказів” у таких серйозних справах. Є багато типів доказів, але у справі про вбивство важливо враховувати лише найсильніші типи, інакше є серйозний ризик притягнення до відповідальності не тієї особи. Людина невинна, доки не буде доведено протилежне. Проблема в цій справі полягає в тому, що, як видається, немає прямих доказів, що Антоненко пов’язаний із вбивством. Якщо це справді так, то тримання його за підозрою базується на дуже слабких юридичних підставах. Із наданих досі доказів випливає, що жодна особа за п’ять років не висунула нічого, що пов’язує його зі справою вагомим фактом. Також, схоже, відсутні будь-які криміналістичні докази — ані ДНК, ані телефонних дзвінків, ані текстових повідомлень, ані вибухівки, ані комп’ютерних посилань, ані неспростовних доказів, нічого.

Найкраще, що зробила поліція, — це те, що особа на відео з відеоспостереження експертами визначена як така, що ходить ідентично Антоненку. Це насправді може бути технічно правильно, але вони, мабуть, не врахували зворотного, що в Україні, Білорусі чи Росії може бути набагато більше людей, які мають сильний мотив цього вбивства і які однаково добре відповідають цьому опису. Будь-який старий солдат скаже вам, що він може впізнати іншого вояка за ходою. Штангісти також мають подібні форми тіла та схеми ходи, створені схожістю розвитку м’язів завдяки виконанню однакових вправ раз за разом упродовж багатьох років.

Логіка експертів з перегляду відеоспостереження також порушується, коли ми чуємо, що в 2016 році інші експерти поліції визначили чоловіка на відео відмінним у зрості на 10 см від заарештованого Антоненка. Химерно, що будучи поставленою перед цим фактом, поліція намагалася утаємничити справжній зріст Антоненка від його команди захисту, найпевніше тому, що це не відповідало їхнім власним доказам. Можна стверджувати, що як тільки поліція встановила суперечність у зрості, його слід було негайно звільнити з-під варти. Зараз він перебуває в ізоляторі понад 300 днів за мізерними доказами.

Британський експерт із ходи Іван Бірч, якого поліція залучила для перегляду записів відеоспостереження, тоді не зробив висновок, використовуючи міжнародно встановлені протоколи для порівняльних суджень. Вони чітко базуються на математичних ймовірностях. Він використав нестандартне слово «достатньо», щоб описати оцінену схожість ходи між вбивцею та Антоненком. Це слово було використано в українському документі, підписаному британським експертом. Як доказ слід надати оригінал, підписаний професором Бірчем англійською мовою, за встановленими протоколами. Це для того, щоб суд був повністю впевнений у мовній точності рекомендації. Цей англійський документ не був переданий команді захисту, незважаючи на неодноразові запити. Відсутність англійського оригіналу та використання нестандартної статистично незмірної рекомендації в українському документі мають викликати реальні сумніви в правдивості всієї поліцейської справи. Навіть із цим документом для справи про вбивство докази ходи все ще можуть бути використані як допоміжні для інших більш прямих доказів — і в цьому випадку останні відсутні.

Нещодавня наукова праця в Journal of Forensic Sciences дійшла висновку, що наука про аналіз ходи була досить незрілою, тому “суди мають ставитися до доказів ходи з обережністю, як і до будь-якої іншої форми доказів, що походять із дисциплін без повністю встановлених кодексів практики, рівня помилок та демонстраційних програм у криміналістичних сценаріях”. Таким чином, ці докази оцінюються в кращому випадку в науковому плані як “слабкі”, і ніколи не мають вважатися головними або юридично переконливими у справах такої ваги.

Поліція також аргументувала побічними доказами, наприклад, що Антоненко живе неподалік місця вбивства, що він носить подібний одяг, що у нього є борода, як у вбивці, що він знає інших заарештованих підозрюваних тощо. Але непрямі докази можна аргументувати лише як наслідок міцних фактів, і у всіх випадках ці логічні етапи та факти першого порядку просто відсутні. Наприклад, одяг можна використовувати лише в тому випадку, якщо він має криміналістичне підґрунтя, наприклад, на ньому виявлено ДНК або сліди вибухівки. Завдяки загальним мережам магазинів, таких як Zara, Mango, Benetton та Hugo Boss, кожен у світі тепер може носити однакові фасони, логотипи чи візерунки. Можливо, Антоненко володів квартирою поблизу місця вбивства, але те саме можна сказати про тисячі інших людей. Отже, ці коментарі поліції не мають твердої основи, яка може бути використана у справі такого типу. Було заявлено, що ось-ось надійде більше доказів, але вони не з’явилися. Суди мають розглядати те, що надано їм за вагомими доказами, а не за емоціями.

Інші ідеї, представлені поліцією, лежать у площині здогадів, наприклад, про те, що невідомий організував справу. Ну, це очевидно, але оскільки немає прямих доказів проти Антоненка чи когось іншого, між ним та іншими не може існувати причинно-наслідковий зв’язок. Цей факт не є доказом. Мотивом також є лише здогади без жодної жорсткої, логічної основи. Якби раніше Шеремет діяв проти Антоненка особисто вкрай погано, це може мати певну силу. Але фактичного зв’язку між мотивом та стосунками цих двох людей взагалі немає. За п’ять років, мабуть, ніхто не висунув жодної ідеї чи факту, які б взагалі пов’язували їх, не кажучи вже про те, щоб заарештувати і засудити когось за вбивство. Поліцейські пропозиції щодо мотивації в основному є безглуздими коментарями, не вартими серйозних справ такого типу.

Коли ви сказали по телебаченню президенту Володимиру Зеленському, що поліція встановила ймовірних винних, раптова швидкість вирішення справи мала б стати для вас червоним прапором. Це було занадто швидко і занадто розумно. Тепер ми знаємо чому. Поліція висунула гіпотезу про злочинний умисел, мабуть, не підкріплену справжніми доказами. З плином часу ця гіпотеза знову і знову демонструвала відсутність доказової сили. Поліція мала б попередити вас про це, і справу, мабуть, слід було б закрити. Той факт, що, тримаючи Антоненка під вартою, суди зважають на здогади, а не на докази, також мало б вас сильно турбувати як міністра. Правосуддя — це урядова проблема, і тут вона виявляється серйозно проблематичною.

Зараз Антоненко може бути повністю винним. Я не намагаюся довести протилежне. Доведення вини — за поліцією та прокурором. Вирішення питання про винуватість — для судів. Моя мета тут зазначити, що на перший погляд сторона обвинувачення не представила належних доказів, які б пов’язували Антоненка з цією справою, і, звісно, не достатніх, щоб залишити його під вартою на такий тривалий час за задалегідь сплановане вбивство. Але якщо поліція та суди не розуміють, що таке «докази» або засоби, як вони вже демонструють, це звинувачення ґрунтується на надзвичайно слабких підставах. На жаль, я також передбачаю, що з цією справою в Європейському суді з прав людини може статися вам, вашій поліції та стороні обвинувачення великий біль у найближчі місяці”.

Що відомо про справу Шеремета?

Про затримання підозрюваних у вбивстві журналіста Павла Шеремета, яке відбулося у 2016 році, стало відомо торік на початку грудня. Підозри були пред’явлені медсестрі Яні Дугарь, лікарю і волонтерці Юлії Кузьменко та музиканту Андрію Антоненку. Відтоді Юлія Кузьменко та Андрій Антоненко перебували під вартою (Антоненко досі), а Яну Дугарь відпустили під заставу з-під домашнього арешту.

Раніше слідство стверджувало, що Антоненко, “захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи велич арійської раси… вирішив створити організовану групу, щоб в її складі скоїти вбивство журналіста і радіоведучого Павла Шеремета”. За словами самого музиканта, це формулювання було взяте з іншого кримінального провадження, яке не має відношення до вбивства журналіста.

21 травня стало відомо, що слідство у справі про вбивство Павла Шеремета змінило текст підозри фігурантам, прибравши слова про “ультранаціоналістичні ідеї” та “велич арійської раси”. Відповідно до нового тексту підозри, організаторами злочину вважаються “невстановлені особи”, а всі раніше заявлені фігуранти справи — його виконавцями.

Активісти, політики, чиновники висловлювали недовіру слідству, тож  регулярно виходили на акції протесту і вимагали справедливого розслідування вбивства журналіста.

    В червні матеріали щодо Андрія Антоненка, Юлії Кузьменко та Яни Дугарь об’єднали і відкрили для ознайомлення.
    18 серпня підозрюваним у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета Андрію Антоненко та Юлії Кузьменко були вручені обвинувальні акти. Захисники Яни Дугарь відмовилися його отримувати.
    25 серпня стало відомо, що справу розглядатиме суд присяжних.
    28 вересня в Шевченківському районному суді Києва продовжився розгляд по суті справи щодо вбивства журналіста Павла Шеремета – вже за участю присяжних.

    6 жовтня стало відомо, що Апеляційний суд Києва залишив під вартою обвинуваченого у справі про вбивство Павла Шеремета Андрія Антоненка.