Перший рік Зеленського: від віртуального кандидата до скомпрометованого президента – світова преса.

Очікування і реальність президентства

50-хвилинне відео президента Володимира Зеленського, присвячене роковинам його перемоги на виборах у 2019 році, привернуло увагу авторів західної преси. У статті на сайті американського аналітичного центру Atlantic Council її автор, український журналіст Ілля Тимченко пише, що оптимістичний сценарій фільму, що мав на меті наголосити на досягненнях президента, не зміг приховати розчарування, яке насправді панує серед багатьох його колишніх виборців. Зеленський, який прийшов до влади на хвилі безпрецедентного оптимізму, завершує свій перший рік на посаді на тлі рейтингу, що швидко згасає, а разом з ними так само швидко згасають і надії на початок нового життя для країни, мовиться у статті.

Автор нагадує читачам про передвиборчу кампанію Зеленського, який прийшов до влади як абсолютний популістський новачок, сповнену популістської риторики, яку більшість його прихильників сприймала як голос протесту проти старої гвардії українських політиків. Окрім того, мовиться далі у статті, Зеленський, відомий перед виборами як комік і шоумен, обіцяв переслідувати корупціонерів, покласти кінець неоголошеній війні з Росією, залучити міжнародних інвесторів і повернути додому трудових мігрантів. Хоча, мовиться в статті, попри обіцянки історичних змін, радикальні реформи так і не були проведені.

Найбільшим успіхом під керівництвом Зеленського, на думку автора, стало ухвалення закону щодо реформ ринку сільськогосподарських земель. Хоча після численних широкоосяжних правок він став далеким від того початкового проєкту, який підтримували Міжнародний валютний фонд і українські реформатори, наголошено в статті.

Її автор згадує про «турборежим» роботи більшості Зеленського в парламенті і, зокрема, про проблеми при цьому з реформою банківського сектору, що мала б не допустити повернення одного з провідних банків країни, націоналізованого великим коштом для держави «Приватбанку», його колишньому власникові, олігарху Ігореві Коломойському.

Згадуються у статті й заміна колишнього юриста Коломойського Андрія Богдана, який був призначений головою президентського апарату, на Андрія Єрмака, який, як зазначено в статті, має тісні ділові зв’язки з Росією. З моменту того призначення, мовиться в тексті, «Україна перейшла на низку позицій, сприятливих для Росії, включно з намаганням почати прямий діалог із маріонетками Москви на сході України і переслідуванням відомої учасниці революції Майдану Тетяни Чорновол».

Попри згадку про кадрові проблеми, раптові зміни уряду, суперечки всередині партії «Слуга народу» і зв’язки Зеленського з Коломойським, автор додає, що Зеленський іще може здивувати своїх критиків.

Другий рік президент починає зі значно меншим оптимізмом, ніж той, що оточував його рік тому. «Український лідер-новачок привів до влади новий суперечливий і недосвідчений уряд, який тяжко намагається впоратися з наслідками значної економічної кризи, його парламентська більшість розкололася зсередини, а питання про неналежний олігархічний вплив залишається

Поки що занадто рано оголошувати остаточний вердикт щодо правління Зеленського, але наразі його невдачі точно перевищують досягнення, мовиться у статті.

«Іще один шоумен»

На шпальтах світових видань актуальною також стала тема можливого призначення Володимиром Зеленським колишнього президента Грузії Міхеїла Саакашвілі на посаду віцепрем’єр-міністра з реформ.

У статті на сайті Emerging Europe пишуть, що якщо парламент, де партія Зеленського має більшість, підтримає таке рішення, це стане неймовірною реабілітацією для екслідера Грузії, який отримав громадянство України у 2015 році й обіймав посаду голови Одеської ОДА доти, доки не посварився з тодішнім президентом України Петром Порошенком.

У статті посилаються на слова аналітика Аріяни Ґіць, яка вважає, що призначення Саакашвілі – це крок антикризового управління, який має вирішити проблему різкого падіння рейтингу Зеленського. Ґіць пояснює, що репутація президента серйозно постраждала через його очевидні зв’язки з українськими олігархами, дедалі більший вплив представників проросійського режиму Віктора Януковича і скомпрометовані зв’язки, які він і його оточення мають із Росією. Падіння рейтингу також пов’язане з небезпечними поступками, зробленими на користь президента Росії Володимира Путіна, які можуть завдати шкоди суверенітетові й незалежності України, мовиться у статті.

«Зеленському потрібний іще один шоумен, щоб відродити «реформістський» фасад своєї адміністрації, відшкодувати збитки, завдані протягом попереднього року, відволікти увагу українців від невмілого реагування на коронавірусну пандемією і, найважливіше, від доброзичливої політики його адміністрації щодо Росії, яка викликає надзвичайну тривогу», – мовиться у статті.

Що приховує гуманітарна допомога?

У статті американського видання The Washington Times її автор, колишній український дипломат Маркіян Лубківський, згадуючи про «допомогу», яку Росія вперше відправила на схід України під осінь 2014 року, пояснює, чому російські й китайські «гуманітарні поставки» для потерпілих від коронавірусу країн становлять серйозну небезпеку. У той час, поки світ намагається перемогти коронавірусну пандемію, російська військова розвідка ефективно використовує навички, здобуті протягом десятиліть під час аналогічних операцій, пише видання.

Автор розповідає, що Італія прийняла російського «троянського коня» у вигляді медикаментів, групи лікарів і значної кількості військових спеціалістів із хімії та біології. У статті додають, що наївно думати, що ці військові стратеги не збирають інформацію для можливої біологічної атаки в майбутньому.

Пізніше, мовиться у статті, Володимир Путін хизувався, що Росія таким чином прийшла на допомогу не лише Південній Європі, але і США. З огляду на те, що раніше Сполучені Штати поступово здали частину своєї фармацевтичної промисловості Китаєві, тепер, як і європейські країни, вони справді змушені звертатися за допомогою, мовиться у статті.

Захід щосили бореться за стримування пандемії, але автор переконаний, що те, з якою легкістю Путін може відправляти велику кількість військових хіміків і біологів в іншу країну, – це поганий знак. Адже отриману ними інформацію влада Росії зможе згодом використати у своїх майбутніх оперативних планах і воєнних навчаннях, мовиться у статті.