Горбаті кити здатні винаходити нові способи полювання і навчати їм своїх родичів. Це означає, що у китів існують культурні традиції, які не можна пояснити суто генетичними чинниками.

Результати дослідження, проведеного шотландськими біологами з Сент-Ендрюсського університету, опубліковані в свіжому випуску журналу Science, повідомляє Infox.ru.

"Наше дослідження показало, що передача культурних навиків дуже важлива для китів - вони вчаться один у одного не тільки своїм знаменитим пісням, але і технологіям полювання, які дозволяють їм пристосовуватися до змін навколишнього середовища", - розповів Люк Ренделл, один з авторів статті.

В кінці XX століття серед горбатих китів розповсюдився новий спосіб полювання - лобтейлінг (lobtailing). Так називається мисливська стратегія, при якій кити перед зануренням ударяють по воді хвостом, щоб оточити свою здобич стіною з бульбашок. Завдяки цьому зграя риб стає дезорієнтованою, що полегшує її упіймання.

Щоб з'ясувати, як швидко лобтейнінг "увійшов у моду" у горбатих китів, автори роботи проаналізували дані про їх популяцію, зібрані у побережжя Нової Англії в США в 1980-2007 роках. Ці дані включають понад 73 тисяч спостережень за 653 особинами.

З'ясувалося, що одиничні приклади лобтейнінга спостерігалися вже в 1981 році, а до 2007-го вже 37% популяцій практикувало цей спосіб полювання. Аналіз показав, що інформація про нову мисливську стратегію розповсюджувалася серед китів приблизно так само, як це спостерігається і в людському суспільстві.

Біологи пов'язують появу лобтейнінга із зубожінням запасів оселедця. Її місце в океані зайняли дрібні риби-піщанки - "бульбашкові пастки" значно спрощують полювання на них.

Спостереження свідчать про те, що інформація про лобтейнінге серед китів передавалася нерівномірно - найактивніше кити вчилися цьому способу полювання в 1987-1989 роках, коли спостерігався сплеск чисельності риб-піщанок.

Відзначимо, що раніше в США знайшли кита, який співає людським голосом.