У Києві за підтримки міської влади відкрили меморіальну дошку видатному українському філософу XX сторіччя Миколі Бердяєву. Памятний знак розмістили на фасаді будівлі Інституту філології КНУ імені Т.Г Шевченка. Саме у цьому університеті навчався Бердяєв.

Церемонія відкриття відбулася у п'ятницю 19 квітня, повідомили у Департаменті культури КМДА.

У церемонії відкриття пам'ятного знаку взяли участь представники міськдержадміністрації, зокрема, директор Департаменту культури Світлана Зоріна та директор Департаменту промисловості та розвитку підприємництва Людмила Денисюк.

За словами Зоріної, меморіальну дошку відомому філософу-киянину встановлено за спонсорські кошти.

"Це справді визначна подія, яка не може лишитися поза увагою культурної спільноти Києва. Микола Бердяєв народився у Києві, провів тут дитячі та юнацькі роки. Навчався в університеті, де й розпочав свою творчу діяльність. Хоч до кінця життя він був вимушений жити в еміграції, однак дуже любив Київ. А його основні праці – пізнання себе, сила і свобода людини – будуть актуальними завжди", – сказала Денисюк.

Раніше повідомлялося, що "регіонал" Василь Горбаль у 2008 році взявся фінансувати реставраційні роботи будинку в передмісті Парижа, в якому жив Бердяєв.

Довідка

Микола Олександрович Бердяєв - український християнський і політичний філософ, представник екзістенціалізму.

Його спадщина становить близько 40 книг. Спочатку твори друкували французькою та англійською мовами.

Бердяєв народився 6 (18) березня 1874 в Києві (за іншими даними - в Обухові під Києвом) в дворянській сім'ї, виховувався вдома, потім у Київському кадетському корпусі, вступив на природничий факультет Київського університету, через рік на юридичний. У 1897 році за участь у студентських заворушеннях він був заарештований, відрахований з університету і засланий до Вологди.

У 1901 році вийшла його стаття "Боротьба за ідеалізм", що закріпила перехід від позитивізму до метафізичного ідеалізму. Поряд з С. Н. Булгаковим, П. Б. Струве, С. Л. Франком, Бердяєв став однією з провідних фігур руху веховства.

У 1913 році він написав антиклерикальну статтю на захист афонських ченців, за що був засуджений до депортації до Сибіру, однак Перша світова війна і революція перешкодили приведенню вироку у виконання - у підсумку Бердяєв три роки провів у засланні у Вологодській губернії. За радянської влади він двічі потрапляв у в'язницю.

За час свого заслання Бердяєв перейшов від марксизму до філософії особистості і свободи в дусі релігійного екзистенціалізму та персоналізму.

У своїх роботах він охоплював та зіставляв світові філософські та релігійні вчення та напрями: грецьку, буддійську та індійську філософію, каббалу, неоплатонізм, гностицизм, містицизм, космізм, антропософію, теософію та інші.

У Бердяєва ключова роль належала свободі та творчості: єдине джерело творчості – свобода.

Помер філософ в еміграції у Франції 23 березня 1948 у Кламарі під Парижем від розриву серця. За два тижні до смерті він завершив книгу "Царство Духа і Царство Кесаря", і у нього вже дозрів план нової книги, написати яку він не встиг.