Результати експериментів на Великому адронному колайдері (ВАК) видали першу сенсацію, причому, всупереч очікуванням, вона виявилася з негативним сенсом. Поставлена під сумнів так звана теорія суперсиметрії - одне з існуючих пояснень основ Всесвіту.

У спрощеному вигляді вона свідчить, що у звичайних легких елементарних частинках, таких як електрони, нейтрони, кварки, існують "суперпартнери", які, на відміну від них, повинні бути дуже важкими. До цих пір вони не були виявлені, але, згідно з теорією, пояснюють той факт, що маса Всесвіту в реальності більше того значення, що складається з маси всіх спостережуваних об'єктів.

Експеримент полягав в спостереженні за процесом розпаду частинок, які називають B-мезонами (буква латинська). Якби частинки суперсиметрій існували, розпад відбувався б набагато частіше. Те, що цього не було, по ідеї може служити спростуванням теорії суперсиметрії, передає Бі-Бі-Сі, з посиланням на доктора Теру Шіарс з Університету Ліверпуля.

Результати досліджень вона представила на фізичній конференції в індійському Мумбаї, і вони загрожують серйозно затьмарити аналогічну щорічну міжнародну зустріч прихильників цієї теорії в Національній прискорювальній лабораторії імені Енріко Фермі поблизу Чикаго, де знаходиться головний конкурент ВАК - Tevatron. Раніше науковці, які працюють на ньому, навпаки, зробили гіпотетичний вивід, що частинки суперсиметрій чинять сильний вплив на розпад B-мезонів.

В той же час Тера Шіарс наголосила, що повністю відмовлятися від теорії суперсиметрії дуже рано. Поки не знаходить підтвердження і її спрощена версія, а не складніша.

У свою чергу один з самих поважаних у світі астрофізиків американський володар Нобелівської премії 2006 року Джордж Смут пояснив: "Суперсиметрія - це незвичайно красива теорія, і багато в чому саме тому вона роками викладається в університетах Європи. Але вона до цих пір не отримала експериментальних підтверджень".

За масу у Всесвіті, згідно із сучасною теорією елементарних частинок - Стандартної моделі, відповідає її остання ланка, якої наразі бракує - бозон Хіггса, який ще називають "частинкою Бога".

Гіпотезу запропонував в 1960-і роки англійський професор Пітер Хіггс. Він припустив, що Всесвіт пронизаний незримим полем, проходячи крізь яке деякі елементарні частинки "обростають" субатомними "бозонами", отримуючи тим самим масу, інші ж - наприклад, фотони (частинки світла, що не мають маси) - залишаються необтяженими.

Пошук "божественної частинки" був оголошений одній з головних цілей ВАКу - найпотужнішого і найбільшого в світі прискорювача частинок, розташованого в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN) на кордоні Швейцарії і Франції поблизу Женеви.

Створювати установку почали наприкінці 1990-х років, а у вересні 2008 року її було врочисто запущено - фізики успішно провели жмутки протонів в обох напрямах, проте вже через тиждень на прискорювачі сталася велика аварія, пов'язана з виходом одного з магнітів з надпровідного стану. Ремонт колайдера і його модернізація, зокрема, встановлення системи QPS для захисту від повторення подібних аварій, забрали більш як 14 місяців і потребували 40 мільйонів доларів.

Після повторного запуску в листопаді 2009 року на ВАК було досягнуто рекордних енергій зіткнень.

21 вересня минулого року вперше після запуску колайдера дослідники виявили принципово новий ефект, не передбачений нинішньою теорією, - серед сотень частинок, які народжуються під час зіткнень протонів, було виявлено пари, рухи яких з невідомої причини пов'язані один з одним.

Припущення про те, що бозон Хіггса створює всю масу Всесвіту, викликали страхи, що штучне його отримання може викликати ланцюгову реакцію мимовільного зростання маси з появою чорної дірки, яка нібито затягне все живе, привівши до його знищення.

Втім, усіх, хто боїться такого розвитку подій, заспокоїли недавні заяви фізиків, які працюють в CERN. На тій же науковій конференції в Мумбаї вони сказали, що загадкової частинки, можливо, зовсім не існує.

Оптимізму науковцям додає те, що спростування колишніх теорій відкриває шлях до вивчення "нової фізики" - незвіданих областей науки про Всесвіт, які знаходяться за межами сталих понять і схем взаємодії частинок.