NaVlasniOchi.com відшукав кілька барів і кафе, які увійшли в історію завдяки своїм іменитим відвідувачам: кривавим диктаторам, культовим акторам і всесвітньо відомим музикантам.

Sloppy Joe's. Гавана, Куба

Один із знаменитих барів Гавани називається Sloppy Joe's. У 30-х роках його відкрив бармен Хосе Гарсія Абель - іспанець, на початку минулого століття переїхав на Кубу. Заклад користувався популярністю в американців, які приїжджають до столиці Куби - особливо за часів сухого закону в США.

Меню Sloppy Joe's здебільшого складалося з сандвічів. Куди великим попитом користувався бар - коктейлі на основі кубинського рому. І, звичайно, атмосфера - неохайний творчий безлад, плюс нескінченно довга барна стійка з червоного дерева. За нею частенько умощувалися знаменитості того часу на зразок голлівудських акторів Джона Уейна та Кларка Гейбла.

Найбільш лояльним клієнтом закладу був письменник Ернест Хемінгуей, любов якого до Sloppy Joe's ділив із ще одним культовим гаванським баром - Bodeguita del Medio, малою батьківщиною коктейлю "Мохіто".

Cafe Central. Відень, Австрія

Віденська кав'ярня, яка довгий час розташовувалася у дворі палацу Ферстель, на самому початку минулого століття стала одним із головних місць зустрічей європейських інтелектуалів. На каву в "Централь" заходили іменитий архітектор Адольф Лоос, засновник Всесвітньої сіоністської організації Теодор Герцль, Зигмунд Фрейд, письменник Лео Перуц. Окрім іншого, з кафе Централь вийшла сила-силенна важливих політичних діячів Європи. Головним чином, диктаторського спрямування.

Один з організаторів Жовтневої революції Лев Троцький ходив у віденське кафе грати в шахи. У заклад заходили Володимир Ленін і майбутній югославський президент Броз Тіто. Відвідував Централь і молодий Адольф Гітлер. У 70-х кафе Централь закрилося. Відкрилося знову через десять років, переїхавши до сусіднього приміщення палацу Ферстель.

Le Procope. Париж, Франція

Легендарний французький ресторан Прокіп, що працює вже три століття, в першу чергу відомий тим, що став першим літературним паризьким кафе. А в другу чергу, новою на той час стравою - замороженими десертами.

Навпроти Прокопа і майже одночасно з його виникненням з'явився Будинок Мольєра - французький репертуарний театр. Завдяки сусідству ресторан став популярним у творчої богеми й цілком може вважатися символом епохи Просвітництва. Письменники на кшталт Жан-Жака Руссо, П'єра Леру, Вольтера зробили заклад культовим. Як результат - у Прокопі, наприклад, в ті часи волів обідати посол США у Франції, конструктор однієї з модифікацій скляної гармоніки та відомий політичний діяч Бенджамін Франклін.

Максиміліан Робесп'єр, Жан-Поль Марат та їх соратники також зустрічалися в Прокопі під час французької революції - заклад відкрито підтримував бунтарів. Хоча в інших речах залишався досить консервативним - майже 100 років з моменту появи вхід в "Прокіп" був закритим для жінок. На щастя, правила давно змінилися.

Cabaret Voltaire. Цюрих, Швейцарія

Поруч із Кабаре Вольтер на початку минулого століття знімав кімнату Володимир Ленін. У ньому ж він пригощав тістечками свою дружину Надію Крупську. Але Кабаре Вольтер знамените не стільки цим, скільки своєю репутацією одного з європейських центрів прогресивного мистецтва. Його відвідували російський художник-авангардист Василь Кандинський, німецький графік Пауль Клеє, сильний шахіст і художник-сюрреаліст Марсель Дюшан, виставлявся в галереях пісуари під виглядом скульптур з назвою Фонтан.

У крихітному приміщенні Кабаре Вольтер вправлявся в красномовстві та сипав абсурдистськими сценками Трістан Тцара - румунський поет, засновник течії дадаїзм. Власне, Цюріхське кафе - практично синонім слова Дада: цей літературний напрям виник саме в ньому. Тцарі, до речі, була не чужа комуністична ідеологія, про яку дискутував у Кабаре Вольтер у тому числі й з Леніним.

Caffe Greco. Рим, Італія

Одне з найстаріших італійських кафе відкрилося ще в середині XVII століття. Розташоване в центральній частині Риму, в будинку, що належить Мальтійському ордену (по суті, його головна резиденція). Кількість знаменитостей, які любили цей невеличкий заклад, дорівнює десяткам. У різний час його відвідували Стендаль, Гете, Байрон, Ханс Крістіан Андерсен, Вагнер.

Інтер'єр Caffe Greco – є помірною розкішшю: дерев'яна барна стійка, дзеркала в античних рамах, мармурові столики. Куди більше елементів лакшері знаходиться зовні: навколо кафе розташовані бутіки відомих модних брендів - Armani, Valentino, Louis Vuitton, Dolce & Gabbana, Hermes, Cartier.

Kavarna Slavia. Прага, Чехія

Знаменита празька кав'ярня працює вже пару століть. Поряд з нею знаходяться Національний театр і фортеця Празький град (резиденція президента). Трохи осторонь - Карлів міст, по якому у фільмі Місія нездійсненна бігав Том Круз.

Сусідство з театром, та й загалом географічне розташування Kavarna Slavia допомогло кав'ярні стати одним з улюблених місць збору празької інтелігенції. У ній працював нобелівський лауреат Ярослав Сейферт, сиділи за столиками іменитий європейський авангардист Ян Зрзавий і один з найвідоміших письменників минулого століття Карел Чапек.

Чеський модерніст і великий шанувальник абсенту Віктор Оліва на початку минулого століття долучив до цього напою й відвідувачів Kavarna Slavia. Інтер'єр закладу з'являється в одній з його відомих картин - "Той, хто п’є абсент". Окрім цього, празька кав'ярня була популярна серед чеських дисидентів. У ній часто призначав зустрічі майбутній президент Чехії Вацлав Гавел. Оксамитова революція 1989 року почалася практично з Kavarna Slavia.

White Horse Tavern. Нью-Йорк, США

Бар на Манхеттені став популярним в середині минулого століття. У 1955 році в одній будівлі з White Horse Tavern почала працювати редакція The Village Voice - популярного тижневика про культурне життя Нью-Йорка. З тих пір бар став чимось на зразок неофіційної штаб-квартири видання. Зустрічі в ньому призначала маса світових знаменитостей: від фронтмена групи The Doors Джима Моррісона до зірок-журналістів на кшталт Нормана Мейлера (засновника The Village Voice) і Хантера Томпсона.

Видатний поет Ділан Томас востаннє перед смертю напився саме в White Horse Tavern. Хоча інший відомий поет і музикант Боб Ділан зізнавався, що атмосфера бару та велика кількість випивки, навпаки, надавали йому життєвих сил і творчої енергії. Розважався в барі Ділан тим, що сидячи біля барної стійки, слухав повстанські пісні ірландського колективу The Clancy Brothers. Хоча найкраща пісня, що звучала в White Horse Tavern (і присвячена бару), належала не ірландцям, а американському музиканту Юджину Раскіну: Those Were the Days - адаптація російського романсу Дорогой длинною.