У червні так званому "компенсаційному закону", який було ухвалено з метою відшкодувань постраждалим від радіоактивного впливу, виповнився рік. Ухваленням цього закону тодішній міністр оборони Франції Ерве Морен прагнув закрити темну сторінку історії французьких атомних тестів.

У період між 1960-м та 1996-м Франція здійснила 210 атомних випробувань у тодішніх французьких колоніях: в Алжирі та французькій Полінезії. Загалом над проектами працювало понад 150 тисяч осіб. Багато з них живі і досі, але потерпають на серйозні хвороби, насамперед рак. Кілька тисяч постраждалих 10 років тому утворили дві спілки: «Асоціацію ветеранів атомних випробувань» у Ліоні та «Moruroa e tatou» у Полінезії.

Активне лобіювання

Упродовж цього десятиліття обидві організації дуже активно лобіювали проблематику атомних тестів, доносячи свої особисті історії до громадськості та ЗМІ, і наголошуючи, що насправді не все було так гладко, як казали французькі політики, і ці тести мали серйозні наслідки для здоров’я людей. Дебати ж щодо закону компенсацій виявилися дуже запеклими. "Ветеранські" спілки наполягали на максимальному розширенні критеріїв отримання відшкодувань, тоді як уряд, природно, хотів внести обмеження.

Зрештою закон визначає, що справу кожного постраждалого розглядають в індивідуальному порядку й зі звуженими критеріями, які розробляла спеціальна державна комісія. Крім того, претенденти на отримання відшкодування мають подати цілу низку документів. Для багатьох алжирців та полінезійців ця вимога є нездійсненною. Тим не менше перший отримувач допомоги вже є. Він з’явився лише через рік після ухвалення закону. Йдеться про чоловіка, який страждає від раку шкіри і який побажав зберегти анонімність.

Перша виплата

У червні ця людина перша отримала компенсацію на суму у кілька тисяч євро. Це рішення можна вважати символічним: перший отримувач компенсації був учасником одного з перших атомних випробувань у Сахарі в 1960-і роки і під час вибуху перебував на відстані кількох кілометрів від епіцентру. Цей день чоловік пам’ятає так, ніби це було вчора. "Ми були вбрані у білі захисні костюми, мали рукавички та маски, які були вироблені ще десь у період Другої світової війни", - розповідає він.

Серія відмов

Тим не менше, після задоволення компенсаційного позову цього чоловіка почалася низка відмов - державна комісія не задовольнила жодного подання від постраждалих на алжирському та полінезійському випробувальних майданчиках. Загалом 500 претендентів на отримання компенсацій тепер сумніваються у тому, що їх взагалі одержать. За словами одного з критиків закону про компенсації, соціаліста Жана-Патріка Гілле, документ було ухвалено лише заради того, аби держава поліпшила свій імідж у пресі, тоді як на ділі, каже він, отримати компенсацію надзвичайно складно. Заважає велика кількість бюрократичних бар’єрів.

Наслідки для довкілля

У Парижі, тим часом, дедалі гучніше лунають голоси переглянути засади закону. Зокрема, з такою ініціативою виступила лідер соціалістів Мартін Обрі. Вона пообіцяла, що у разі перемоги на наступних президентських виборах у травні 2012-го року неодмінно ініціює перегляд суперечливого закону. Політик вимагає розширити критерії на отримання відшкодувань. Претензії до офіційного Парижа мають не лише постраждалі від атомних експериментів. Так, полінезійський політик Ричард Тухейава домагається від Франції відшкодувань за завдання шкоди довкіллю його країни. Одначе аналітики вважають малоймовірним включення до існуючого закону додаткового пункту про фінансування проектів з відновлення довкілля.

Заклик до ООН

Півроку тому, під час візиту чільного французького військового до Полінезії, було вперше порушено питання про можливий зв’язок між атомними тестами та цунамі у регіоні, що викликало жваве обурення місцевого населення, а вже в липні одна з компаній соціального страхування у Полінезії висунула проти Франції позов на 226 мільйонів євро. Ці гроші мали б піти на забезпечення лікування постраждалих від атомних тестів. Таких там нарахували більше п'яти тисяч.

Між тим, французька спілка і надалі бореться за те, щоб уряд країни взяв більше відповідальності. "Можливо, уряд гадає, що проблема поступово сама зникне, бо ж ветерани вмирають один за іншим", - каже її голова Жан-Люк Сан. Але водночас він обіцяє не сидіти, склавши руки. Активісти спілки вже зараз готуються до виступів у ході передвиборної президентської кампанії. Крім того, вони вже звернулися до Генсека ООН з тим, щоби у світі були розроблені загальні стандарти поводження з колишніми полігонами, що використовувалися для атомних випробувань, прийняті програми з дезактивації ґрунту та компенсовані усі постраждалі у ході експериментів. Цю відозву активісти надіслали до ООН до "Міжнародного дня проти атомних тестів", який відзначатимуть 29 серпня.