«Президентові України видається, що московські гроші та правові маніпуляції забезпечать йому другу каденцію. Тим часом українці вже його не хочуть», – каже Мирослав Попович, філософ, одна з найбільш знаних і шанованих постатей суспільного життя України .

– Чи український протест утрачає імпульс і остаточно незабаром згасне?

– Ні. Нині на Майдані, який є центром цього протесту, постійно – і вдень, і вночі, незважаючи на те, що тут досить холодно та мокро – чергують 2–3 тисячі людей, і це не лише в столиці. Постійно приїжджає підмога з регіонів України. Здогадайтеся, з яких найбільше?

– Це нескладно: із Львівської або Івано-Франківської областей. Із Західної України.

– Отож-бо й ні. Найбільшу підтримку Майдан отримує з Дніпропетровська, який не пов’язують із проєвропейським Заходом країни.

– Кілька тисяч осіб, готових до самопожертви, – це жменя…

– Я підкреслюю, що це лише охорона Майдану. Якщо ситуація загостриться і лідери опозиції скличуть на Майдан «віче» (народні збори), напевно, з’являться сотні тисяч українців. Мобілізаційний потенціал протесту досі величезний. Це відчувається у Києві. Люди дуже рішучі, не бажають погоджуватися з тим, що в країні не може бути нормальних демократичних європейських порядків.

– І їх не переконує те, що Президент Віктор Янукович завдяки позиченим російським мільярдам доларів урятував Україну від економічної катастрофи?

– А хіба вони бачать ці гроші? В Академії наук, де я працюю, оголошене жахливе скорочення наукових кадрів. Повинен бути звільнений кожен третій науковець. З університету звільняють кожного п’ятого. В інших містах не краще. А от ціни в магазинах, навпаки, – зростають. Хіба це не катастрофа? Розраховувати можна лише на Майдан, який, як вважають більшість українців, є тим центром, що вказує на вихід із безнадійної ситуації.

– Однак поки що за цими надіями не відчувається конкретика.

– Так. Поки що маємо патову ситуацію. Я член так званої ініціативи «Першого грудня» – групи десяти старійшин, із якими якось іще рахуються в суспільному житті України. Це за нашою пропозицією відбулася недавня зустріч нинішнього президента з трьома попередніми лідерами нашої держави.

– І що вона дала?

– Нічого. Тепер наша група просить Януковича про зустріч. Але президент і його оточення  мовчать. Наші аргументи до них не доходять. Очевидно, не хочуть, аби до них дібралися віч-на-віч.

– Чому?

– Природою політичного конфлікту в Україні є те, що занадто передчасно розпочалася передвиборча президентська кампанія. Самі вибори, якщо не вдасться їх прискорити, мають відбуватися лише через рік. Однак Янукович розуміє, що, мріючи про чергову каденцію, стоїть на програшній позиції. Опитування свідчать, що програє у двобої з усіма лідерами опозиції, хіба що за винятком Олега Тягнибока зі Свободи. Із Віталієм Кличком чи Арсенієм Яценюком у нього немає жодних шансів.

– Що його дискваліфікує?

– Не лише гнітюча економічна ситуація. Більшим чином те, що не в стані наважитися на демократизацію і зближення з Європою, тобто на те, в чому українці бачать шанси виходу з кризи. Після подій останніх тижнів Янукович в очах величезної кількості українців став перешкодою на шляху реалізації їхніх очікувань. Тоді як для нього втримання у кріслі президента – ледь не мантрична мета.

– Чи може її досягти?

– Йому видається, що так. Підтримки шукає не лише в російських кредитах, але й запозичив із Росії апробовані методи «стерилізації демократії». Робить ставку на адміністративний ресурс. Найнебезпечнішого свого політичного опонента – Юлію Тимошенко посадив за ґрати. Змінює закони так, аби Кличко, який має право постійного проживання в Німеччині, не зміг балотуватися в президенти. Якщо треба, то щось вигадає і для Яценюка чи Тягнибока. Тут йому і Москва допоможе, підсуне ідеї, сипне грішми. Там марять про те, аби на території колишнього Радянського Союзу виник союз автократичних держав, в яких демократію замінять зухвалою офіційною пропагандою й адміністративним фальшуванням виборів.

– Російський політик і економіст Владислав Іноземцев застерігає, що втягнення України до створюваного Росією альянсу диктаторів буде згубним для цього самого альянсу.

– Він має рацію. Наша країна виявилася б у такому товаристві чужорідним тілом. Янукович і його російські поплічники не розуміють, що українці не погодяться на те, аби у них відібрали право вирішувати, як мають жити і з ким дружити.