Українська письменниця Оксана Забужко представила книгу "Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву".

Це – українська історія від листопада 2013-го до липня цього року, складена із записів у соцмережах та блогах, повідомляє Радіо Свобода.

Усього до антології потрапили близько двох сотень текстів 150 авторів, більшість з яких кияни. Укладачка каже: книга стала спробою відобразити у літературі масові процеси.

Не менше п’ятисот поширень – таким був критерій відбору текстів для "Літопису самовидців". Книга починається з повідомлень про побиття студентів. Останній запис в антології датується 29 липня.

У ній лише тричі зустрічаються прізвища політиків, а опубліковані фрагменти новинної стрічки присвячені важливим людським вчинками, розповідає упорядниця Тетяна Терен. Найбільше у "Літописі" – емоцій і переживань. "Ми плакали, коли шукали, читали і укладали ці тексти", – пригадує вона.

Письменник має ходити вулицями і їздити у громадському транспорті, щоб знати, що і як говорять люди, відчувати історію ще до того, як її озвучать журналісти, каже Оксана Забужко, яка укладала книгу. Для неї робота над "Літописом самовидців" стала дослідженням психологічної трансформації українського суспільства.

Письменниця каже: в Україні надзвичайно інтелектуальні соцмережі – через відсутність інших каналів висловлювання. Саме у них за дев’ять місяців з’явилися нові імена української літератури, вважає вона. А присутність анонімів серед авторів свідчить про творення новітнього українського фольклору.

"Ця книга стала пошуком нового жанру, через який можна у літературі відобразити масові процеси. І в якомусь сенсі це відповідь на питання, яким має бути шлях літератури у 20 столітті", – зазначає Забужко.