DW: Як представник посередницької місії Європарламенту Ви уже двічі цієї зими були у Києві. Що спонукало Вас прибути сюди ще раз саме на Новий рік?

Ребекка Гармс: Мені важливо, щоб не обривався контакт Брюсселя із Євромайданом. Водночас мене дуже збентежили повідомлення про напад на журналістку Тетяну Чорновол, а також інших активістів Євромайдану у регіонах. Треба було засвідчити, що українська тематика, проблеми, які тут бентежать людей, а також зміни, яких вони прагнуть, і надалі непокоять політиків як у Німеччині, так і в Брюсселі.

Тож нинішнє відвідання Києва - це не просто можливість відсвяткувати Новий рік. Мій візит до Києва - показати, що для мене, а також інших європейських політиків Україна не зникає з радарів і не посувається на задній план іншими, більш актуальними новинами.

На моє переконання, подальший розвиток Європейського Союзу, розвиток демократії, прав і свобод людини та правової держави на усьому європейському континенті вирішується також і тут, у Києві. І дедалі більше людей у Європі розуміють, що громадяни України виступають за правову державу, за нормальне життя у своїй країні, а не за "керовану демократію" як її називають деякі безрозсудливі політологи і яку нав'язує Україні президент Росії Володимир Путін.

- Чи змінився Майдан на цей раз? Що вразило вас саме у новорічну ніч?

- Я вийшла на Майдан ще пообіді 31 грудня. Сама, без українського супроводу, таємно, я б сказала. Мене вразило, що на очах людей дедалі більшало, і всі вони дуже раділи тому, що зустрінуть Новий рік саме на Майдані. Декому зі сторони, можливо, здавалось, що люди ніби примушують себе виходити на вулицю, але цієї ночі я побачила, скільки захоплення і радості доставляє людям Євромайдан: його організація, життя й підтримка.

- Ви ще кілька днів залишатиметесь у Києві. Чи заплановані так би мовити політичні зустрічі?

- Так. Уже напередодні я спілкувалась із представниками опозиції і продовжуватиму ці зустрічі, зокрема, розмовлятиму з Григорієм Немирею (голова Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції - ред.).

Водночас у мене заплановані і зустрічі з представниками громадськості, активістами Євромайдану. Одне з основних моїх завдань - узагальнити ситуацію. Річ у тім, що я сама опинилась у політиці, вийшовши з громадського руху. Тож мені добре відомо, якими можуть бути протиріччя між політикою і соціальними ініціативими, тим більше, що в Україні зараз все набагато складніше, аніж це було колись у Німеччині. Як на мене, інтереси кожного з демократів в Україні повинні бути спрямовані на збереження єдності своїх лав і мети.

Я спілкуюсь і з тими, хто не відіграє жодної політичної ролі, намагаюсь дізнатись і думку звичайних українців про те, що відбувається. Стає очевидним, що йдеться про щось зовсім просте й невибагливе - українці хочуть нормальної держави, нормального життя, за якого вони можуть покластись на державу, її інстутуції та на обраний ними парламент. І якщо ця мета залишатиметься, тоді все вдасться.

- Як Ви вважаєте, чи підтримає зараз громадський Євромайдан оголошення рішення політичної опозиції про висунення єдиного кандидата на президентські вибори 2015 року?

- Як на мене, це питання у Варшаві та Брюсселі дискутується більше, ніж тут, у Києві. Однак важливо, що подальша стратегія визначається саме тут. І саме у Києві вирішується: як визначити єдиного кандидата від опозиції, якщо він таки має бути? Це рішення не повинно ухвалюватись десь за зачиненими дверима, а потім оголошено людям. Ні, тут йдеться про довіру. І мій досвід свідчить, що розподіляти пости треба тільки після того, як вибори виграно, а не до того.

Тож моя порада: щоб через п'ять років знову не опинитись у ситуації зневіри і втраченої надії серед розчарованих громадян та виборців, партії повинні нарешті заговорити про програми та про те, як вони отримають довіру до них від людей. В Україні зараз цього дуже бракує.

- У Вас не складається враження, що через український Євромайдан у ЄС на другий план посунулось питання звільнення Юлії Тимошенко?

- Ні, ця вимога залишається сталою. Європейський парламент більшістю ухвалив, що передумовою піписання угоди про асоціацію з Україною є прийняття нею принципів правової держави, усунення випадків вибіркового правосуддя та звільнення політичних в'язнів. І оскільки Україна все ще далека від цього, на моє переконання, питання Юлії Тимошенко залишатиметься у ЄС на порядку денному.

Юлію Тимошенко в Україні фактично засудили за те, що укладення нею газових угод з Росією у 2009 році було непрозорим. А що Україна має зараз? Останні газові угоди з Росією - хто і що про них знає? Тож подальше перебування Тимошенко в ув'язненні неприпустиме, тим більше, що до цього часу вона потребує медичної допомоги.