Західні ЗМІ розповідають про антипутінський автопробіг у Москві, "мляву" акцію прихильників Путіна в Єкатеринбурзі і популярний відеоролик, де колишні десантники викривають прем'єра у музичній формі. Десятиліттями відсторонені від політики, росіяни прокидаються від радянської та пострадянської сплячки, вважають спостерігачі, особливо застерігаючи опозицію від загравання з націоналістичними ідеями.

Російські оптимісти вважають, що слабкі результати "Єдиної Росії" на парламентських виборах і масові антиурядові мітинги - передвісник політичних змін, пише The Washington Post у редакційній статті, цитуючи фразу політолога Станіслава Бєлковського: "Країна вступила в активну фазу "перебудови-2". Однак, на думку видання, Путін веде себе так, ніби нічого не змінилося, "чиновники і поліція чинять за тим же сценарієм, що і на попередніх виборах". Якщо росіяни повстануть, то не тому, що їх надихнуть новий посол США в Москві Макфол чи президент Обама, а тому, що їхній власний лідер відмовлявся до них дослухатися, пише газета.

У Москві пройшла акція "Біле кільце", організована "Лігою виборців", повідомляє Il Sole 24 Ore.  "Автомобілі, прикрашені білими стрічками та білими повітряними кулями (колір протестного руху), спровокували численні затори. Акцію, названу "Біле кільце", організувала через соціальні мережі в Інтернеті "Ліга виборців" - рух, створений журналістами, блогерами та артистами з метою координації маніфестацій під гаслом "За чесні президентські вибори".

Тим часом в інтерв'ю "Новій газеті" колишній генсек КПРС Михайло Горбачов закликав до створення нової, сильної демократичної партії, здатної виступити з ініціативою оновлення Конституції, додає кореспондент. Горбачов переконаний, що необхідно відкинути можливість встановлення монополії на владу з боку однієї людини або однієї групи.

Антипутінська пісня десантників розбурхує опозицію, розповідає Гленн Кейтс у блозі The New York Times.  Мається на увазі очевидно "відеоролик музичної групи, що складається з колишніх російських десантників" з різкою критикою на адресу Путіна. Він "швидко став сенсацією в Інтернеті після оприлюднення на YouTube", стверджує автор.

За словами активіста "Ліги виборців" Рустема Адагамова, група погодилася виступити на масовій демонстрації, запланованій на наступну суботу, інформує видання.

Журналістка The Financial Times повідомляє, що зустрічний мітинг "за Путіна" в Єкатеринбурзі виявився "млявим". Передбачалося, що 15 тис шахтарів і робітників-верстатників приїдуть за сотні кілометрів, зокрема на танках, які вони випускають. Подейкували, що і Путін приїде.

Проте минулої суботи тих, хто прийшов на площу в центрі Єкатеринбурга, чекало розчарування: натовп вдвічі менше обіцяного, ні танків, ні кандидата в президенти. "Демонстранти близько години постояли на вулиці, щулячись від холоду (було мінус 14 градусів), а потім слухняно повернулися в автобуси, щоб отримати нагороду - їх завезли в магазин "Ікеа" і торговельний центр "Мега" для перепочинку перед довгим шляхом додому", - стверджує кореспондент.

Платформа Путіна починає втрачати привабливість навіть у провінції, робить висновок газета.

"Поки що Путіну не загрожує політична смерть: ті верстви суспільства, що безпосередньо перебувають на державному забезпеченні, ще й досі бачать у ньому гаранта стабільності", - вважає Die Presse,  наводячи як приклад пенсіонерів, на яких незадовго до виборів чекає семивідсоткове підвищення пенсії.

При цьому "давно порвали з Путіним ті, хто не живе коштом держави, а ризикує робити ставку на власну ініціативу", пише видання. Вочевидь незадоволені малий і середній бізнес, провідні працівники сфери банків та інформаційних технологій, представники ЗМІ та діячі мистецтва - освічені громадяни у віці до 40 років, котрі надають значення особистому розвитку, йдеться в статті.

"Якоюсь мірою Росія переживає конфлікт поколінь. Один з його проявів - суперечка між патерналізмом і приватною ініціативою". Судячи з останніх висловлювань Путіна про створення робочих місць, "і далі існує ілюзія, що все має робити всемогутня держава, хоча достатньо було б просто не заважати". Прогноз Олексія Кудріна, що в новому десятилітті Путін створить новий образ себе-прагматика, Die Presse називає "малозрозумілим".

У статті наводяться слова економіста Володимира Назарова з Інституту Гайдара про те, що найбільш очевидні два слабкі місця: по-перше, історичний конфлікт між феодальною політичною системою, побудованою на сировинній економіці, і очікуваннями непривілейованих верств населення, а по-друге, точки етнічного напруження.

Про можливість альянсу лідерів протестного руху в Росії з націоналістами міркує журналіст The New York Times  Майкл Швіртц. При підготовці до ходи 4 лютого намітилася можливість такого союзу, але наслідки не дуже передбачувані, вважає він.

В останні роки рух націоналістів розрісся і зробився дуже негарним, пише Швіртц. Проте сьогодні опозиція, яка намагається вигнати Путіна, простягнула руку націоналістам - силі, яку в Росії політикам краще не ігнорувати: ці ідеї мають прихильників не тільки в Москві, а й там, де може вирішитися доля протестного руху, - в російській провінції.

Правозахисник Лев Пономарьов сказав, що зважився на співпрацю, коли націоналісти погодилися підписати пакт, що засуджує ксенофобію та расизм. До комітету Громадянського руху увійдуть 10 націоналістів, стільки ж представників лівих і ліберальних організацій і делегація політично неафілійованих активістів, повідомляє газета.

"Зі свого боку, лідери націоналістів намагаються не робити заяв, які розпалювали б обстановку, і називають себе поміркованими політиками, здатними на компроміс", - йдеться в статті. На думку автора статті, просуванню програми націоналістів посприяв Навальний.

"Приїхавши до Москви у вересні 2008 року, я розмовляла з закоханими у Володимира Путіна людьми, про жодні протести й мови бути не могло. Але в наступний приїзд, в березні-квітні 2011 року, всі мої співрозмовники без винятку скаржилися на тандем Путіна-Медведєва. Що ж сталося за ці три роки?" - шукає відповіді на сторінках El País письменниця Моніка Сгустова.

Якщо перший вирок Михайлу Ходорковському викликав у росіян задоволені посмішки, то через сім років російське суспільство усвідомило, що магнат став жертвою помсти з боку Путіна, стверджує авторка. "Багато інших підприємців і бізнесменів також стали жертвами суддів, поліції і корумпованих судів. А радянська бюрократична держава перетворилася на путінську мафіозно-бюрократичну". Останньою краплею стали фальсифікації на виборах у Думу, йдеться в статті.

Росіяни, ці "гомо совєтікус", які донедавна охоче з усім мирилися, стають обачнішими, вважає Сгустова. Десятиліттями відсторонені від політики, що перебували у владі державного патерналізму і не мали ані змоги, ані права ухвалювати рішення державного характеру, вони пробуджуються від радянської та пострадянської сплячки.

"До і під час моєї поїздки в Росію в 2008 році росіяни, звичні до радянських часів, змирилися з сильним політиком, чекаючи від нього не тільки хліба і видовищ, а й повернення своїй країні впливу на міжнародному рівні, - розповідає письменниця. - І Путін намагався це зробити. Щоб зберегти свою віру, росіянин, цей "гомо сентименталіс", був готовий пожертвувати здоровим глуздом і заплющити очі на політичний безлад. Проте надмірна концентрація свавілля з боку політичної верхівки поклала край ідолопоклонству, і настав час просвітлення і дії".

"Громадянське суспільство, знову сформоване за останні 20 років, починає висловлювати свою недовіру і невдоволення. Так "гомо совєтікус" і "гомо сентименталіс" минулого поступово перетворюється на "гомо демократікус". І ця людина проголосує проти Путіна", - резюмує Сгустова.

Переклад InoPressa