Інші останні Новини Європейського Союзу
 Прага – У четвер у Москві відбулася
презентація експертної доповіді одного
з лідерів російської опозиції Бориса
Нємцова на тему «Зимова Олімпіада в
субтропіках: корупція і свавілля». У
ній ідеться про те, чому Олімпіада в
Сочі стане найдорожчою в історії зимових
Ігор, та показано, як були розкрадені
кошти, виділені на підготовку й
будівництво олімпійських будов. Радіо
Свобода, якраз перед появою інформації
про доповідь Нємцова, розмовляло про
масштаби корупції в Росії з федеральним
суддею штату Массачусетс (США) Марком
Вольфом, який висловив свій скептицизм
щодо успіхів російської влади у боротьбі
з цим злом:
- – Я щойно вів
мову на конференції в Санкт-Петербурзі
про це. Багато міжнародних експертів
від ООН і Організації з економічної
співпраці та розвитку (OECD) вітали Росію
з прогресом, який вона зробила у вживанні
конкретних заходів проти корупції. Я
висловлював скептицизм. Я вказав на
чіткі розрахунки неурядової світової
організації у боротьбі з корупцією –
Global Integrity – багато з інформацій котрої
свідчать про реальні розходження
тут.
– Які, наприклад?
-
В Росії переслідують насамперед тих,
хто виводить корупцію на світло
-
– Наприклад, у 2010 році в судах США
німецький автомобільний концерн Daimler
визнав себе винним у врученні понад
3-х мільйонів доларів для підкупу
російських урядових осіб. Інформацію
було передано російському урядові.
Відомий російський блогер Олексій
Навальний повідомив усім про обіцянку
тодішнього російського президента
Дмитра Медведєва серйозно розслідувати
це і покарати винних через суд – все ж
ніхто не переслідувався судом і понині.
Те ж саме сталося і з іншою німецькою
компанією – Siemens – котра визнала свій
хабар у 55 мільйонів доларів російським
урядовцям у 2010 році. Та все ж ніхто з
російських офіційних осіб не був
покараний через суд. І мені здається,
що в Росії переслідують через суди
насамперед тих, хто виводить корупцію
на світло громадськості, замість того,
щоб вшановувати їх.
Олексій
Навальний не лише піддав розголосу
випадок з Daimler, окрім цього, він нещодавно
оприлюднив, що ці двоє чиновників були
членами Думи, мали розкішну власність
у США і Канаді, і пішли у відставку.
Навальний піддав розголосу зловживання
в «Газпромі», банку ВТБ. І тепер, після
закриття справи щодо нього в минулому
році (оскільки, як я розумію, не було
доказів), його знову переслідують за
старою справою про контракти на деревину,
яку відкрили після розголошення
Навальним інформації про розкішні
маєтки в Чехії глави Слідчого комітету,
який дійсно має право на постійне
проживання в цій країні. Таким чином,
оці речі мене примушують бути стурбованим.
Тому я думаю, що застосування міжнародною
спільнотою відповідних заходів, а також
і на корпоративному рівні, можуть дати
якісь ознаки просування тут. Щоправда,
я налаштований тут скептично.
–
Чи дійсно йдеться про якісь спеціальні
кроки у розслідуванні і переслідуванні
за корупцію чи це лише питання доброї
волі?
– Тут мається на
увазі щось виключно спеціальне: якщо
банк був пограбований, кожен знає, що
злочин мав місце, і мета полягає у тому,
щоб знайти грабіжника банку. Але якщо
офіційна особа підкуплена, і людина,
котра дала хабара, і людина, котра взяла
його, не бажають, щоб хтось знав про це,
та злочин став відомим – тут дуже важко
починати і успішно проводити розслідування
про корупцію.
– Одна справа,
коли у державі є випадки корупції, й
інша – коли держава чи сам режим базує
своє правління на корупції і залежить
від неї у своєму існуванні. Що ви робите
у такому випадку?
–
Зрозуміло, одна річ, яку я запропонував
у минулому році на санкт-петербурзькому
міжнародному правовому форумі, а потім
і під час інших зустрічей, це створення
міжнародних судів у боротьбі з корупцією,
подібних до нинішнього Міжнародного
кримінального суду. А на мою думку, у
певних країнах склалася певна культура
корупції, котра залежить частково від
почуття безкарності. А якщо культура
корупції починається з верхів, то й ті
головні офіційні особи і їхні союзники
не збираються бути під розслідуванням
та перед судом. І зазвичай, у таких
країнах немає інструментів, щоб
простежити рух грошей, успішно
розслідувати важкі випадки, щоб поставити
це перед справедливим судом.
Тому,
на моє уявлення, варто було б мати
міжнародний суд проти корупції, який
би базувався на взаємопов’язаності –
на здатності й бажанні країни щодо
переслідування елітної корупції через
суд, і цим би займався міжнародний суд
із боротьби з корупцією. А якщо немає
такої здатності і бажання це робити,
то тоді є ядро елітних слідчих, які
можуть стежити за грошовими потоками,
прокурорів, котрі знали б, як оформити
такі справи і подати складні випадки,
та суддів, котрі будуть судити їх
об’єктивно. І це могло б, як я вважаю,
дати надію на завершення культури
безкарності в країнах, котрі, як Ви
кажете, мають систему, базовану на
корупції.
Василь Зілгалов
|
Прага – У четвер у Москві відбулася
презентація експертної доповіді одного
з лідерів російської опозиції Бориса
Нємцова на тему «Зимова Олімпіада в
субтропіках: корупція і свавілля». У
ній ідеться про те, чому Олімпіада в
Сочі стане найдорожчою в історії зимових
Ігор, та показано, як були розкрадені
кошти, виділені на підготовку й
будівництво олімпійських будов. Радіо
Свобода, якраз перед появою інформації
про доповідь Нємцова, розмовляло про
масштаби корупції в Росії з федеральним
суддею штату Массачусетс (США) Марком
Вольфом, який висловив свій скептицизм
щодо успіхів російської влади у боротьбі
з цим злом: