У п'ятницю представник Марокко вніс до Ради Безпеки ООН так званий арабо-європейський проект резолюції щодо Сирії. Росія виступила проти вимог, викладених у цьому документі. Західна преса коментує проект і позицію Москви.

"У новому проекті резолюції Радбезу ООН Сирії дають 15 днів на виконання вимог" - так назвав свою статтю в блозі на сайті журналу Foreign Policy журналіст Джош Рогін. Він повідомляє, що його видання заздалегідь ознайомилося з цим документом. "У проекті міститься заклик до Асада передати владу заступнику і заява, що, якщо Асад не підкориться, буде вжито додаткових заходів", - йдеться в статті. У проекті також змальовано поетапний план, подібний до ініціативи ЛАД з переходу до "демократичної, плюралістичної політичної системи" в Сирії.

"Країни гуртуються проти сирійського уряду, а Росія твердо обирає сторону Асада" - підбиває The New York Times підсумки засідання Радбезу. "Дипломати, які відвідали Москву минулого тижня в надії заручитися підтримкою Росії, щоб примусити Асада до відставки, отримали холодну відмову", - пише журналістка Елен Баррі. В п'ятницю Росія і Китай заявили, що виступлять проти вищезгаданого проекту резолюції Ради Безпеки, що вимагає відставки Асада.

Сирійські новинні агентства постійно передають дружні заяви російського міністра Лаврова - запевняють, що в уряду все ще є могутні союзники, зауважив експерт Пітер Харлінген (International Crisis Group). "Це стрижень версії, якої дотримується режим, і основа згуртованості в лавах представників режиму", - вважає Харлінген.

На думку видання, позиція Росії обумовлена ​​причинами, що мають мало спільного зі специфікою сирійської політичної кризи: "перш за все це експорт зброї, внутрішньополітична ситуація і образа через лівійську кампанію". Так, Путін звинувачує США в підбурюванні до повстань як на Близькому Сході, так і у Росії.

Для Росії Сирія - цінний покупець зброї, зазначив Руслан Алієв з Центру аналізу стратегій і технологій (Москва). Але, за його словами, Москва не має особливого впливу на Асада. У 2006 році з'ясувалося, що бійці "Хезболли" застосовують російську зброю, раніше поставлену до Сирії. "Це був сильний ляпас", - сказав Алієв. Асад також не послухався російської поради припинити кровопролиття, додав він.

Деякі російські аналітики застерігають: падіння Асада загрожує великою війною - зіткненням арабських країн з Іраном. Росія підтримує не Асада, а стабільність, оскільки вибір стоїть не між добрим і поганим, а між поганою ситуацією і "апокаліптичною", підсумував експерт Євген Сатановський.

"Росія самостверджується на зло Заходу, цього разу з питання про зміну сирійського режиму" - такий заголовок у The Washington Post . Журналіст Колум Лінч ставить позицію Росії із сирійського питання в один ряд з іншими кроками Москви: вимогами розслідувати можливі злочини НАТО в Лівії і "торгівлю внутрішніми органами в Косові, найближчому союзнику Заходу". Це виклик Сполученим Штатам і їхнім європейським союзникам, вважає автор. "Найцікавіше, що Москва перешкоджає всім спробам посилити тиск на Іран", - додає він.

Позиція Москви в ООН - плід "путінізації російської зовнішньої політики", кажуть критики. Інші аналітики вважають, що Росія намагається утвердити свій авторитет в Радбезі після того, як США і країни Європи організували повалення Ґбаґбо в Кот-д'Івуарі і Каддафі в Лівії.

У відповідь США та їхні європейські партнери намагаються ізолювати Росію в ООН, зображаючи її як перешкоду демократичним змінам на Близькому Сході, зазначає газета. Так, вони публічно засудили тих, хто поставляє Сирії зброю. ЛАД теж все енергійніше вимагає, щоб Росія порвала з Асадом.

Зі свого боку Росія, підтримуючи Сирію, дає зрозуміти, що є більш надійним союзником, ніж західні держави. "На Близькому Сході багато хто вважає, що США кинули Мубарака", - пояснює автор.

Росія, разом з Бразилією, Китаєм, Індією і Південною Африкою, вважає, що було б украй небезпечно, якби Захід продовжив "захоплюватися цією ідеєю зміни режимів", сказав в інтерв'ю постпред РФ в ООН Віталій Чуркін. Росія внесла до Радбезу свій проект резолюції, нині заблокований, головні ідеї якого - підтримка політичної угоди сирійського уряду з опозицією та перекриття каналів для постачання опозиції зброєю.