Розмова з Ярославом Грисьом, президентом Федерації футболу Львівщини

Львову знову довірили проведення матчу національної збірної з футболу із найслабшим суперником. До нас приїде команда Сан-Марино, яка у шести іграх відбірного турніру не здобула жодного очка: пропустила 29 голів, натомість не забила жодного. Нагадаємо, що з нею українці зіграють 6 вересня. 

Сильніших суперників «синьо-жовті» прийматимуть в інших містах. Так, 10 вересня у Києві вони гратимуть з Англією. А останній матч відбору до чемпіонату світу 2014 року наша команда проведе 11 жовтня у Харкові проти збірної Польщі.     

Чому львівським уболівальникам постійно співають дифірамби, говорять про фартовість нашого міста, але довіряють матчі тільки із футбольними лузерами, пояснив президент Федерації футболу Львівщини Ярослав Грисьо.  

— Спершу розглядали варіант, щоб у Львові відбулося два матчі — з командами Польщі та Сан-Марино, — каже Ярослав Антонович. — Але таки вирішили довірити нашому місту тільки один. З поляками гратимемо в Харкові. Туди менше приїде уболівальників наших суперників, а у Львові поляки мали б більшу підтримку. 

— Ярославе Антоновичу, чому Львову не довіряють ігор із сильними опонентами? 

— У Києві, Донецьку й Харкові — більші стадіони. Федерація відштовхується від того, де буде більше людей і, відповідно, більші надходження від продажу квитків. Будьмо відвертими, Львів навчив усю Україну вболівати. Тепер ми не можемо сказати, що в Харкові чи Донецьку гірше уболівають, ніж у нас. Тим паче, що збірна своєю грою, самовіддачею на полі заслуговує на теплі слова (не маю на увазі перші матчі відбору на чемпіонат світу). Кожне місто тішитиметься приїзду збірної і робитиме все для того, щоб створити потрібну атмосферу. Той же Донецьк прагне позбутися шлейфу нефартового міста.

— Тож усе впирається в економічний аспект?

— Так, бізнесовий бік дуже важливий. Якби різниця була невеликою, скажімо, в нас на продажі квитків федерація зароб­ляла б сім мільйонів, а в Києві на мільйон більше, це — одне. А так йдеться про різницю у більш ніж два рази. Федерація та збірна живе завдяки спонсорам та надходженням від продажу квитків на ігри «синьо-жовтих». Витрат у федерації чимало: за базу треба заплатити, перельоти, готелі, оренда стадіонів. Тому федерація змушена шукати оптимальні з економічної точки зору варіанти.

— Судячи з усього, члени виконкому федерації не є забобонними людьми. Інакше найважливіші матчі відбору вони б довіряли Львову, де «синьо-жовті» ще не програвали… 

— Щоб збірна Украї­ни кваліфікувалася на чемпіонат світу в Бразилії, потрібно, щоб усі обставини склалися на нашу користь. Футболісти та тренери справді дуже забобонні. Але потроху свідомість людей змінюється. Скажімо, за Валерія Лобановського в літаку не могла перебувати жодна жінка. А зараз на це ніхто не зважає. Разом зі збірною летять журналістки, представниці спонсорів. Так само і в питанні визначення господарів тієї чи іншої гри. Львів — фартовий, ми тут ще не програвали. Але економічна складова відіграє дуже важливу роль. Причому тут немає жодної політики, в цьому переконався, спілкуючись з керівниками федерації, членами виконкому. Це — чисто економічний варіант.

— Виконком уже затвердив міста, в яких збірна гратиме цього року. Щось може змінитися?

— Можуть з’явитися обставини, які змінять перелік міст. Категорично говорити не можна, що цей перелік стовідсотково незмінний.

— Про які обставини йдеться?

— Зараз усі рішення погоджують із президентом країни, у нього може бути своя думка. Хоча, як на мене, рішення виконкому ФФУ з цього питання десь відсотків на 90 є остаточним.

— Визначаючи вартість квитків, враховуватимуть статус суперника збірної?

— Безперечно, на протистояння зі Сан-Марино квитки не можуть коштувати стільки ж, як на ігри з англійцями чи поляками. Думаю, їх вартість буде доступною для львів’ян.