У більшості росіян майже вроджена відраза до самого слова "революція", та й гумористичні транспаранти на мітингах, що висміюють ТБ і Путіна, не в'яжуться з подіями типу "арабської весни", зауважують спостерігачі. Коли одна російська газета спробувала дискредитувати Навального, нібито викривши його в зв'язках з олігархом Березовським, блогер також "відреагував не гнівом, а висміюванням", пишуть ЗМІ.

Мітинги 10 і 24 грудня в Москві продемонстрували, що російський середній клас - політична сила, з якою слід рахуватися, пише оглядач The Guardian  Наталія Антонова. Але що далі? На думку автора, розвиток руху протесту важко передбачити. Зате дуже легко встановити, яким шляхом не піде опозиція - шляхом революції за прикладом "арабської весни", йдеться в статті. Більшість учасників мітингів у Росії вважають, що повстання із застосуванням сили в тій або іншій формі небажане і неможливе. "У більшості майже вроджена відраза до самого слова "революція", - вважає автор. Це слово просто не в'яжеться з гумористичними транспарантами - глузуванням над телебаченням і Путіним.

Поки що є підстави сподіватися, що на Росію чекає радше еволюція, ніж революція, прогнозує журналістка.

"Російська революція пішла на канікули, - пише Анна Зафесова на сайті газети La Stampa. - Зірки майдану, журналісти і політики, відправляють у Twitter свої фото з різних куточків світу. Навіть непримиренний блогер Олексій Навальний нагородив себе за 15 днів, проведених під вартою, подорожжю до Мексики, а всюдисущий прем'єр - кандидат у президенти Володимир Путін обмежився лише однією публічною появою, на православне Різдво, в Санкт-Петербурзі".

У цей тайм-аут чиниться спроба найкращим чином розставити фігури на шахівниці, продовжує журналістка. Найближча велика політична подія - нова маніфестація - намічається на 4 лютого, організатори очікують до мільйона людей. "Тимчасом, - додає Зафесова, - хтось сподівається, а хтось побоюється, що "революція ситих" після двох тижнів пиятики і шопінгу опиниться в шафі - разом з лижами".

"Але відчуття того, що щось змінилося, проникло навіть у найвищі кола еліти. Патріарх Кирило закликав Кремль до діалогу з опозицією. І цей діалог вже йде. Офіційно роль посередника грає колишній міністр фінансів Олексій Кудрін, який в останні дні зустрівся з представниками опозиції, повідомивши їм про готовність Путіна до діалогу", - пише кореспондентка.

За словами Путіна, він готовий до діалогу, але не бачить, з ким його вести, оскільки в опозиції немає єдності, вона не має ясних ідей і пропозицій. Справді, щодо переходу від путінізму до більш вільної системи у маніфестантів єдності немає, визнає автор статті. Відсутня й чітка стратегія стосовно проведення президентських виборів: боротися проти Путіна, роблячи ставку на єдиного кандидата чи просто спробувати перешкодити Путіну здобути легку перемогу в першому турі. Така тактика, яку запропонував Навальний, виявилася виграшною на парламентських виборах. Саме Навального називають кандидатом, який здатен отримати перемогу над Путіним. Але для цього слід було б відкласти вибори і змінити правила реєстрації кандидатів. Кудрін, зі свого боку, надсилає таке послання: "Опозиції потрібно півтора-два роки, щоб обрати серйозного кандидата". Іншими словами, поки що проголосуємо за "кульгавого" Путіна, а потім, через шість років, з новими законами ми повернемося до цієї розмови, пояснює автор статті.

Західна преса звернула увагу на спробу звести наклеп на найяскравішу опозиційну фігуру - Олексія Навального.